Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України запрошує на онлайн-виставку, присвячену творчості відомих фотомитців ХІХ-ХХ століття та ательє, в яких вони працювали. Людська пам’ять здатна закарбовувати, але не достеменно відтворювати образ особи. Найшвидший спосіб закарбувати портрет – створити фотографію, яка є цінним візуальним джерелом вивчення біографії особи. Втім, розглядаючи світлини, ми часто забуваємо про тих, хто знаходився по той бік об’єктиву.
Бурхливий розвиток фотомистецтва, як самостійного виду діяльності, спостерігається наприкінці ХІХ століття. Відомо, що станом на 1895 рік у Києві налічувалось 14 фотоательє, а у 1899 році їх було вже 27. Своїм власникам вони приносили чималий прибуток. Для позначення підприємства з виготовлення фотографій найчастіше використовувалися терміни «фотографічний заклад» або власне «фотографія». Утім, вже на рубежі ХІХ-ХХ століття поступово починає використовуватись термін «ательє». Назви закладів не відрізняються оригінальністю: здебільшого торговельною маркою слугувало ім’я та прізвище фотографа.
Серед найвідоміших – ательє Володимира (Влодзімєжа) Вікентійовича Висоцького, на розі Хрещатика, 29 та Лютеранської вулиці. Цей фотограф, між іншим, знімав Лесю Українку, Івана Франка, Миколу Драгоманова, Володимира Антоновича, Миколу Лисенка, Данила Щербаківського, Миколу Стороженка, а також багатьох інших відомих киян ХІХ століття.
Спочатку вартість послуг ательє була захмарно високою для незаможних, через високу затратність процедури. Наприклад, в 1840-і знімок на металі коштував кілька рублів, в той час, як місячний заробіток робочого складав близько 10 рублів, хоча якість не завжди виявлялась хорошою. За додаткову плату фотопортрет оправляли в рамку і навіть розфарбовували кольором.
Також у ЦДАМЛМ України зберігається відоме фото українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка 1899 року, яке було зроблено у ательє Миколи Олексійовича Уземського. Воно розташовувалось за адресою Хрещатик, 43.
Також одними з найкращих та найвідоміших свого часу були ательє: Франца де Мезера, Людвіга Гавриловича Краєвського, Михайла Михайловича Бернадського та ін. Крім цього, у фондах ЦДАМЛМ відклалися світлини митців кінця ХІХ – початку ХХ століть, зроблені у різних містах України: Коломиї (роботи найтитулованішого фотомитця міста Олександра Кіблера), Полтави (ательє Григорія Абрамовича Харлаба), Миколаєва (ательє Леонтія Коносевича), Катеринослава (нині Дніпра) (ательє першого у місті фотографа Василя Леонтійовича Миткина), Чернівців (студія Розалії Розенхек (Rosalie Rosenhek), Харкова (ательє Михайла Івановича Овчиннікова), Кам’янця-Подільського (ательє Франца Алоізовича Кодеша).
Фотографи кінця ХІХ – початку ХХ століття зберегли для нас образи Августи Кохановської, Миколи Лисенка, Гната Хоткевича, Кирила Стеценка та багатьох інших діячів культури і мистецтва. Мода на кабінетний або персональний портрет та звичай підписувати і дарувати свої світлини рідним, друзям, колегам і однодумцям залишила нам невичерпне джерело інформації. У особових фондах митців відклалися цінні фотодокументи, подаровані їм. Зокрема, у фонді Миколи Василенка зберігаються, світлини відомого громадсько-політичного і культурного діяча, майбутнього Міністра внутрішніх справ Директорії УНР Олександра Хомича Саліковського, фото українського історика, археографа, архівіста і генеалога Вадима Модзалевського та багатьох інших.
Фотодокументи виступають у якості цінних джерел і з мистецької точки зору, адже одяг, аксесуари, поза і постава відображають основні естетичні уподобання епохи. До уваги користувачів: портретні фото, виконані у напіванфас і у профіль, поясні та повнозростові фотопортрети. Цікавими є фото, виконані у жанрі фоторепортажу: коли особи стають об’єктами нібито випадкової фотозйомки. Зрідка в об’єктив потрапляли і самі митці: у межах виставки представлений фотографічний автопортрет Валентина Августовича Фельдмана, імовірно зроблений за допомогою дзеркала.
Більше світлин у виставковому проєкті “Ловці геніальних душ”
Фото та джерело: ЦДАМЛМ України