Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України запрошує на онлайн-виставку присвячену 150-річчю Лесі Українки. Експозиція включила у себе 321 документальні джерела, що прямо, чи опосередковано присвячені Лесі Українці із 11 державних архівів.
Архівні документи – свідки, своєрідні дзеркала часу, у яких закарбувалася епоха, постать мисткині, її родина, коло спілкування, творчість і громадська діяльність, а ще – наші попередники, які вивчали, досліджували й презентували спадок Лесі Українки, здійснювали заходи, покликані сприяти збереженню історичної пам’яті і зміцненню національної самосвідомості. Понад двісті архівних джерел дозволяють здійснити переосмислення, перепрочитання життєвого і творчого шляху великої українки, відійти від усталених стереотипів.
Енциклопедична освіченість, аристократизм, незламність, «прометеїзм» і водночас щемлива ліричність – усі ці якості суголосні з образом Лариси Косач, чий промовистий псевдонім відомий кожному. Ще на початку ХХ сторіччя творчість мисткині ґрунтувалась не лише на багатовіковому спадку української історії, а й спиралась на західноєвропейський літературний контекст, наближала українську літературу й науку до європейської культурної парадигми.
Для афіші нового виставкового проєкту було використано унікальний ескіз до відомого портрету Лесі Українки роботи українського художника Фотія Красицького. У 1904 році художник, який був добрим приятелем мисткині, створив її портрет. М’яке освітлення за допомогою церковних свічок створило напрочуд природній образ Лесі Українки, яка у момент позування дивилася на ікону Миколи Чудотворця. Портрет настільки сподобався Лесі, що вона забажала відтворити його у 1913 році вже у вигляді фотопортрету. Автором фото став Юрій Тесленко-Приходько, а створена ним світлина стала для Лесі Українки останньою прижиттєвою.
Софія Тобілевич. «Пам’яті Лесі Українки». Стаття. Рукопис.
| Лист Олени Пчілки до [Омеляна Партицького] про друк творів Лесі Українки у журналі «Зоря». 27 грудня 1888 р., Київ. |
Наразі ескіз до відомого портрету зберігається у музейній колекції Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. У 1968 році ескіз надійшов на державне зберігання у складі великого 43-х кілограмового надходження документів та творчих робіт художника від його удови Ганни Красицької. Сьогодні саме він відкриває онлайн експозицію нового виставкового проєкту за документами державних архівних установ. Метричні записи про народження Лариси Петрівни Косач, її сестер, брата Миколи, дитячі світлини та фото у колі родини, спогади, листи, прижиттєві видання, запис шлюб з Климентієм Квіткою, листи та спогади – перед нами віхи непростого, короткого, проте, надзвичайно насиченого життя. Серед презентованих, низка цінних джерел, що дають змогу розповісти якою була родина Косачів, який мала статус та статки, традиції виховання і те, який вплив здійснювала на тогочасну українську активну інтелігенцію. Зокрема, представлені відомості про маєток та земельні наділи, що належали Петру Косачу, його службову діяльність, а також документи, що розкривають діяльність не менш впливової постаті у житті тогочасного українства – Олени Пчілки. Надзвичайний інтерес становлять документи про громадську діяльність Лесі Українки та пильну увагу, яку проявляли до цієї діяльності Київське охоронне відділення, поліція Львова.
Наявні і джерела присвячені Климентію Квітці, які дозволяють розкрити деякі сторінки їхнього життя, розповідають, як склалася доля науковця після смерті дружини.
Значний масив архівних документів висвітлює комемораційні заходи, зокрема і ті, що відбулися в окупованому Києві у вересні 1943 р. до 30-ї річниці з дня смерті Лесі Українки, а згодом ініціювалися органами радянської влади до ювілейних дат мисткині в Україні та Грузії. Представлені документи і інших митців, для кого постать і творчість великої українки стала надзвичайно плідним джерелом натхнення і спонукала до створення віршів-присвят, літературних та музичних творів, ілюстрацій та портретів, скульптурних зображень, наукових досліджень життя і творчості, фільмів, театральних постановок за мотивами творів тощо.
Особливий інтерес становлять документи української еміграції в країнах Європи, у Бразилії, Канаді, Сполучених Штатах Америки, які розповідають про видання творів Лесі Українки, заходи присвячені її пам’яті, організовані активними українськими осередками за кордоном.
Фото та джерело: Державна архівна служба України