Нещодавно у львівському у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького відкрили виставку «Крихкіші за скло». Тут експонують 125 ікон на склі: 107 ікон народних майстрів з приватної колекції родини Лозинських, а також — роботи на склі самих Остапа і Тараса Лозинських.
Виставка присвячена пам’яті Остапа Лозинського, нещодавно виповнилося 2 роки з дня його смерті.
Остап Лозинський (1983-2022 рр.) — художник, що працював у багатьох жанрах, музейник, куратор проєктів та колекціонер ікон на склі. Щоправда, він не любив називати себе колекціонером, більше — дослідником, або популяризатором, бо збирав ікони для того, аби врятувати їх і відновити народну традицію — написання яскравих життєствердних ікон на склі.
Основу колекції ікон заклали батьки Остапа — Тарас та Роксоляна Лозинські.
«Моя історія з іконами на склі почалася з дитинства, — згадував Остап Лозинський. — Над моїм ліжком висіло кілька ікон: святих Миколая, Юрія і Варвари. Це ікони, до яких я молився, на які постійно дивився. Пам’ятаю, як на початку 90-х зникало світло, я запалював свічку і її мерехтіння відбивалося на тому нерівному склі. Це були неймовірні відчуття. Ікони водномить мінялися. Я з ними ріс.
Чомусь саме такі ікони викликають у мене найтепліші емоції. Може тому, що вони пов’язані з дитинством, найщирішим і найтеплішим часом.»
На той час, коли Остап Лозинський серйозно зацікавився колекціонуванням, сімейна колекція нараховувала 17 ікон. За неповних 10 років Остап зібрав майже 100 мистецьких творів.
Батьки Остапа Лозинського, як і інші колекціонери старшого покоління, збирали твори народного мистецтва здебільшого in situ — «на місці», у тому середовищі, де їх створювали і використовували. Остап майже усі свої ікони придбав уже через другі-треті руки: в антикварних магазинах, на базарах та барахолках, у продавців старовини в інтернет-мережі, а також у старших колекціонерів та їхніх нащадків. Давні ікони купував за гроші, які заробляв власним іконописом.
Сьогодні збірка Остапа Лозинського налічує понад сотню пам’яток і є однією з найбільш цінних та цілісних колекцій ікон на склі.
І Остап, і його батько Тарас самі також створювали ікони на склі.
«Скло — це дуже цікава техніка, яка коли затягує, то, як тато Тарас Лозинський каже, нагадує ковзання по льоду — завжди дуже віртуозно і цікаво. Думаю, що тато ніколи від малярства на склі не відійде. Він знайшов свій шлях, в якому йому добре.
Але я не можу сказати, що вважаю свої ікони на склі власною творчістю. Це не моя творчість. Це колективна творчість. А я є одним із носіїв, частинкою цієї колективної творчості», — розповідав Остап Лозинський.
Остап вважав своєю місією відновити традицію написання ікон на склі — через майстер-класи, лекції, виставки, ярмарки мистецтва.
Колекцію ікон Остапа Лозинського ніколи не виставляли повністю. Остап і Тарас Лозинські планували таку виставку давно, ще до смерті Остапа. Проте, — тоді не склалося. Через рік після смерті сина помер і Тарас Лозинський.
Під час проведення виставки «Крихкіші за скло» у музеї також презентуватимуть книги, до створення яких був причетним Остап Лозинський, проводитимуть лекції та зустрічі з дослідниками.
Також організатори виставки відібрали частини інтерв’ю, тексти, у яких Остап писав чи розповідав про ікони на склі:
- про особливості традиційної народної ікони на склі і звідки походить ця традиція,
- про майстрів, які писали такі ікони,
- про свою роботу збирача і дослідника ікон на склі.
Ці тексти та невеличкі фотографії родини експонують у виставковому залі, поруч з іконами.
Виставка триватиме до 26 травня 2024 року. Адреса — м. Львів, вул. Чернеча Гора 1 (виставкова зала Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького).