Його називають найуспішнішим композитором та королем музичного театру. Ендрю Ллойд Веббер є автором 18-ти мюзиклів, зокрема, таких тріумфальних як «Ісус Христос – суперзірка», «Кішки», «Привид Опери», що десятиліттями не сходять з театральної сцени. Список нагород і премій композитора займає не одну сторінку, а призові статуетки – не одну полицю. Лише «Привид Опери» здобув понад 50 нагород: 7 нагород Tony Awards, 3 Grammy, 3 премії Olivier Awards, 7 нагород Drama Desk, а також «Золотий глобус», 3 нагороди Outer Critic Circle і одну Evening Standard.
На скрипці Ендрю Ллойд Веббер почав грати у три роки. У 5 років він почав опановувати фортепіано та валторну, а також складати власні мелодії. В шість хлопчик отримав перші схвальні рецензії місцевого музичного журналу з приводу кількох опублікованих фортепіанних композицій. Перший повноцінний музичний твір, «Сюїта для іграшкового театру», було створено, коли автору виповнилося 9 років. А в 13 відбувся перший концерт творів юного автора.
Писати мюзикли Ендрю Ллойд Веббер почав ще не досягнувши 20 років. У 1965 році вони разом з напарником лібретистом Тімом Райсом створили музичну виставу «Такі, як ми». Але тривалий час вона не ставилась і не мала значного успіху. Наступною роботою творчого тандему став мюзикл «Йосип і його дивовижний різнобарвний плащ снів» на основі біблійного сюжету про Йосипа і його братів. Він приніс молодим авторам першу впізнаваність в Британії.
Jesus Christ – Superstar
Справжню світову популярність Ендрю Ллойд Веббер здобув у 21 рік після виходу на Бродвеї у 1970 році рок-опери «Ісус Христос-Суперзірка», яка стала однією з найяскравіших подій у мистецтві ХХ століття. У виставі вдало поєднались рок та класика, неканонічний образ Христа й оригінальне трактування біблійної історії, велика кількість прекрасних мелодій, барвиста оркестровка і розкішна добірка виконавців, серед яких вокаліст Depp Purple – Ієн Гіллан. Спочатку постановка викликала протести віруючих, але згодом була схвалена самим Папою Римським. Альбом з аріями з «Jesus Christ – Superstar» розійшовся величезним тиражем. В 1973 році рок-опера була екранізована. Фільм зняли в Ізраїлі, в тих самих місцях, де й відбувалися події, продемонстровані у фільмі. За 40 років існування рок-опери «Ісус Христос – Суперзірка» «Ісус Христос – Суперзірка» її поставили в близько сотні країн світу не в одній версії. Вистава й досі йде у багатьох країнах.
Cats
Ще більший успіх дістався мюзиклу «Кішки». Його тріумф розпочався 11 травня 1981 року на сцені театру «Нью-Лондон», де тривав двадцять один рік, побивши всі рекорди. На Бродвеї без перерв він йшов щодня вісімнадцять років поспіль. Ця щира та наївна постановка завоювала серця глядачів по всьому світу.
Мюзикл написано за мотивами улюбленої з дитинства композитора книжки – збірки віршів Томаса Еліота 1939 року «Популярна наука про кішок, написана Старим опосумом», бо з дитинства обожнював котів. Вона описує характери котів: молодих та старих, грайливих та ледачих, розбійників і тихонь.
Веббер почав роботу над музикою в 1970-х роках, а створенням лібрето займалися британський театральний режисер Тревор Нанн та хореограф Джилліан Лінн. Проте автори не мали очевидною сюжетної лінії, тож звернулись по допомогу до вдови Томаса Еліота Валері. Їй музика дуже сподобалась і Валері несподівано подарувала Ендрю кілька неопублікованих творів чоловіка. Серед них був вірш «Грізабелла – блискуча кішка». Його та інші: «Собаки-Полікл і Кішки-Джелікл» і «Марш Собак-Полікл» поет не включив до збірки, бо вважав, що вони не для дітей. Так сюжетна лінія була знайдена.
Незабаром було знайдено і театр для постановки вистави. І хоч дирекція театру «Нью-Лондон» довго сумнівалася в прибутковості мюзиклу з танцюючими кішками, продюсерові Камерону Макінтошу вдалося умовити дати сцену в оренду. До створення вистави залучили художника Джона Непера та режисера зі світла Девіда Херсі, які одразу ж взялись до роботи з переобладнання театру під «Котів». Аби забезпечити мюзикл усіма необхідними засобами, Вебберу навіть довелося закласти власний будинок. Його жертва не була марною – в тому ж році «Кішки» отримали премію Лоренса Олів’є в категорії «Best New Musical». Після прем’єри мюзиклу в Нью-Йорку постановка взяла першість у трьох категоріях премії «Тоні»: кращий мюзикл, краще лібрето і краща режисура.
До речі, у контракт оренди з дирекцією театру входила умова переобладнати сцену у первісний стан після того, як виставу закриють (тоді ніхто і припустити не міг, що «Кішки» стануть найтривалішим проєктом за всю історію мюзиклу). Акторський склад був блискучим. На роль Старого Дьютерономі був запрошений відомий тенор Брайан Блест. Рам Там Таггером обрано поп-співака та актора Пола Ніколаса. Складну балетну партію містера Містофіліса отримав провідний танцюрист Королівського Балету Уейн Сліп. Роль Грізабелли виконувала – одна з кращих актрис Royal Shakespeare Company Джуді Денч, на роль Джеміми взяли двадцятирічну танцівницю і співачку Сару Брайтман.
У 2000 році відбулась остання, 7485-та, вистава «Котів» на Бродвеї, а в 2002 році мюзикл пішов з Нового лондонського театру. Відтоді його переклали на 15 мов й поставили в десятках країн. За деякими підрахунками, «Кішки» зібрали понад 73 мільйонів глядачів по всьому світу. Цей твір сприяв зародженню феномена «мегамюзіклу», а також здійснив революцію в естетиці, технологічності та маркетингу індустрії.
The Phantom of the Opera
У 1986 році Веббер закріпив за собою звання кращого композитора мюзиклів, створивши легендарну виставу «Привид Опери» за однойменним романом Гастона Леру. Це історія про генія музики з понівеченим обличчям, який таємно керував життям паризького театру.
Для Лондона і Нью-Йорка «Привид Опери» є однією з визначних пам’яток, обов’язковим місцем паломництва тисяч туристів з усього світу. Незважаючи на те, що похмура і романтична історія, була не раз екранізована, для багатьох і багатьох назва «Привид Опери» асоціюється саме з мюзиклом Ендрю Ллойд-Веббера.
Неймовірні сценічні ефекти цієї вистави здійснили справжню революцію в музичному театрі. Прекрасну музичну партитуру доповнювали спецефекти, наприклад, зловісний гуркіт органу, а в фіналі зі стелі падала кришталева люстра. Тільки на Бродвеї з моменту прем’єри «Привида Опери» в 1988 році мюзикл пройшов понад 10 тисяч разів і визнаний одним з найкасовіших мюзиклів світу.
Історія народження легендарного мюзиклу почалася в 1984 році, коли Ендрю Ллойд-Веббер взяв шлюб з молодою актрисою і співачкою Сарою Брайтман. Взявши за взірець її голос – високе, чисте сопрано, композитор написав «Реквієм», але йому хотілося розкрити талант коханої в більш масштабному творі й створив мюзикл «Привид Опери», де вона виконала центральну роль Крістіни Дае.
Мюзикл має унікальний формат – «шоу в шоу». Ллойд Веббер створив партитуру, яка, не змінюючи стандартну форму мюзиклу, час від часу використовує прийоми опери. Над візуальною концепцією працювала дизайнер Марія Бйорнсон, яка створила понад 200 костюмів. Її сценографія, що включає такі незабутні елементи, як люстра, гондола в підземеллі і широкі сходи, принесла їй кілька престижних нагород.
26 січня 2018 року мюзикл відсвяткував черговий ювілей – 30 років безперервного прокату на Бродвеї. За цей час змінилося кілька поколінь акторів, в січні 2006 року мюзикл був занесений до Книги рекордів Гіннеса, обійшовши попередніх чемпіонів – мюзикл «Кішки», зібрав більше 1,1 мільярда доларів.
Підготувала Христина Срібняк
Фото та джерело: за матеріалами Playbill, DW, Classic Fm, Vox Media, Belcanto