Стаття присвячується 210-річчю закладки нової будівлі, Гостиного двору в Києві на Подолі та 190-річчю його надбудови, а також його авторам, зодчим України, у першій третині ХІХ ст. їх творчості.
Будівля Гостиного двору на Контрактовій площі в Києві першої третини ХІХ ст., на місці якої стоїть сучасна будівля Гостиного двору, втративши статус пам’ятки архітектури, назавжди втратила свій автентичний вигляд.
Про архітектуру будівлі Гостиного двору в Києві на Подолі існує невеликий обсяг фахових публікацій. Однак, у питаннях будівництва та надбудови цього об’єкту в першій третині ХІХ ст. є суттєві помилкові свідчення, або взагалі не висвітлюються. До нашого часу майже немає повного на базі архівних матеріалів дослідження, які повністю висвітлили би історію зведення та надбудови Гостиного двору в першій третині ХІХ ст., та його авторів – зодчих України на початковому етапі будівництва об’єкту. Архівні джерела першої третини ХІХ ст., які зберігаються в державних архівах Києва, вперше по-новому висвітлюють будівельну історію Гостиного двору на Подолі та причетних до нього авторів.
Пропонована стаття обіймає період першої третини ХІХ ст. – самий важливий період в історії Гостиного двору – пам’ятки, яка являється – відбиттям колективної творчості митців, кожен з яких привносив власну свою видимість архітектурного завдання. І сьогодні нова реконструйована споруда на Контрактовій площі дає привід розмірковувати про талановитих зодчих минулого, про їх Гостиний двір. Сучасні фахівці про минулий об’єкт дослідження публікують до сих пір, тому що не можуть знайти відповіді, яким чином він створювався. Статтю складено виключно на базі аналізу й узагальнення численних архівних матеріалів, які висвітлять не тільки складну історію на початковому етапі будівництва, але й історію його надбудови, різночасових перебудов, історію функціональної діяльності, а головне його авторів – відомих і мало відомих зодчих, які працювали в Києві над проектами будівель торгового призначення.
В Україні творчість місцевих архітекторів формувалась в архітектурних школах й майстернях Петербургу та Москви. До них відносяться – А.І. Меленський працював з 1799 р. міським архітектором Києва 30 років, його змінив з 1829 р. міський архітектор – П.А. Дубровський, а з 1833 по 1847 рр. – Л.В. Станзані, запрошений з-за кордону [27, с.134-135, 246-247, 350], саме за їх відповідальним наглядом і керівництвом виконувались будівництво, надбудова та перебудова Гостиного двору на Контрактовій площі в Києві – ось три найважливіших етапів в історії створення цього об’єкту в першій третині ХІХ ст.
Відомо, що в Києві на той час після пожежі на Подолі 1811 р. був розроблений петербурзьким архітектором Вільямсом Гесте новий проект планування адміністративного центру міста – Подолу, відповідно до якого замість скупченої забудови з вузькими плутаними вулицями повинні бути прокладені прямі, широкі магістралі. В центрі цієї частини міста запроектовано широку площу, що включала в себе Магістрат та споруджений Контрактовий будинок (1815–1817 рр.) [27, с.93]. В цей час велику увагу було приділено в структурі регулярного плану площі – просторовій зоні для розміщення комплексу будівель торгового призначення – гостиного двору і торгових рядів для постійного проведення контрактових ярмарок. Поділ був основною частиною міста, або власне – місто. Міська площа періоду Київської Русі або “Торговище” (сьогодні в районі Контрактової площі) була центром міста. Тут розташувалась найдавніша кам’яна церква святої Богородиці, “звана Пирогощею” (1132 р.). Тут збиралося віче [26, с.10]. Під час розробки нового генерального плану площа залишалась на своєму старому місці – в центрі подільської частини міста. Тут будівля Гостиного двору розташовувалась посередині прямокутної у плані площі та обіймала майже усю її територію.
ТІЛЬКИ ФАКТИ Й ВИСНОВКИ
Сучасна будівля Гостиного двору на Контрактовій площі міста стоїть на місці дерев’яних торгових рядів гостиного двору, існуючого ще до пожежі 1808 р. – мав 188 лавок і знаходився “… в самому тісному місці” Подолу [1, арк.32].
21–22.11.1808 р. раптово виникла пожежа, яка “… зруйнувала в короткий час не тільки ряди лавок, але й багато в тих лавках … товари в полум’я пожежі знищені”. Після пожежі від нього залишилися тільки льохи й руйновища [2, арк.23-24]. У ці роки київське купецтво вкрай вимагало нову будівлю Гостиного двору. У зв’язку з тим, постало питання про будівництво нової, більш просторової і місткої будівлі. 23.11.1808 р. Товариство торгуючих купців і міщан Подолу звернулось до Київського магістрату з проханням збудувати нові кам’яні лавки і видати для цієї мети кредит з Державного банку в розмірі 150 тис. руб. [2, арк.23].
Питання про будівництво вирішилося у той же час. Наступного дня 24.11.1808 р. магістрат у рапорті на ім’я київського цивільного губернатора П.П. Панкратьєва доклав (мовою оригіналу), що: “… по начатии тот час по наступлении весны построения каменного Гостиного двора … [2, арк.1] на средства Городского общества и хозяев общества. …. Вследствие чего Магистрат … полагает:
1. Принять от Казённой Палаты, ассигнованной 100 тыс. рублей суммы, … Из сей ассигнованной суммы общество пришлёт на себя половину т. е. 5 тыс. руб., то всяк из хозяев обязанных строением для себя лавки должен также будет … взносить в комиссию (платеж – А.Ш.) и до тех пор не может получить в собственное владение лавки, пока не выплатит надлежащих с него денег, в противном случае лавка его должна остатся навсегда в городском владении.
2. Для скорейшего начатия … строения и для успешного производства онаго учредить … Строительную Экспедицию, в которую общество назначает членами именитых граждан М. Григоренко, А. Барского, П. Барщевского.
Экспедиция сия должна состоять под наблюдением Магистрата, … избранные члены … должны будут тот час принять меры о заготовлении материалов … предусматривая все нужды, заблаговременно об оных с архитектором распоряжать … и докладывать, чтобы в действиях строения ни остановки, ни помешательства не случилось” [1, арк.2-3].
18.12.1808 р. Київська міська комісія з управління прибутками і витратами надала цивільному губернатору П. Панкратьєву відношення про відвід місця для торгу купецтву там, де стояли погорілі раніше лавки [18, арк.161, 170].
Таким чином, на місці колишнього дерев’яного гостинного двору передбачалось збудувати нову кам’яну будівлю Гостиного двору.
В рік пожежі 1808 р. посаду міського архітектора Києва обіймав А. Меленський. В 1803, 1806, 1809, 1811 рр. виконав кілька генеральних планів міста, звичайно був надзвичайно зайнятий розплануванням майбутнього громадського центру – Хрещатика та згідно проекту В. Гесте – розплануванням Подолу, знищеного пожежею 1811 р. Складання проекту Гостиного двору на Подолі було доручено петербурзькому архітектору Луїджі Руска (1809–1833 рр.) [27, с.246, 330-331].
Наданий Л. Руска проект “Каменного Гостиного двора на Подоле в Киеве”, було “высочайше” затверджено від 10.08.1809 р. у Міністерстві Внутрішніх Справ (далі – МВС) в Петербурзі, а 05.09.1809 р. проект був вже в Києві для його реалізації (іл.3) [6, арк.2, 4].
1 етап: 18.09.1809–1812 рр. Закладання й будівництво за проектом Л. Руска.
На місці дерев’яного погорілого гостиного двору (торгових рядів) розпочалися масштабні роботи по зведенню нового торгового комплексу Гостиного двору на Подолі. Закладання фундаменту нової будівлі відбулося 18.09.1809 р. “по височайше апробованому плану” [1, арк.84; 6, арк.2; 25, арк.18]. В документах наголошується, що проект Гостиного двору передбачав “… здание о двух этажах …” [6, арк.2] з “… прекрасным фасадом” [25, арк.36]. Для будівництва нової будівлі торгу на Подолі 14.11.1809 р. магістрат заснував спеціальну “Строительную Экспедицию” [1, арк.86], яка здійснювала нагляд за будівництвом.
21.01.1810 р. київський губернатор супроводив відношення до магістрату, в якому він звернув увагу, що: “… по случаю производства здесь на Подоле строения каменного гостинного двора …, видя что здешний городовой архитектор (А. Меленский – А.Ш.) при всегдашних занятиях своих по его должности и смотрению за другими строениями, не может сам успевать в наблюдении и руководстве … и потому находя необходимо нужным определить в помощь ему другого архитектора, я признал к сему способным обучавшегося архитектора в С.-Петербургской Императорской Академии Художеств, архитектора 14 кл. Константина Измайловского, который как известно, находился уже и при знатнейших строениях в Феодосии …” [1, арк.87-88, 99, 101, 103; 19, арк.15-16; 25, арк.18].
Це документальне свідчення підтверджує, що первісно будівництво Гостиного двору в Києві здійснювалось під керівництвом петербурзького архітектора К.Є. Ізмайловського за проектом Л. Руски [27, с.164], а з 03.03.1811 р. керівництво будівельними роботами знову перейшло до рук міського архітектора А. Меленського [1, арк.103].
В ході будівництва з-за нерівності осадки раптово з’явилися тріщини під фундаментом. Помітив тріщини, А. Меленський негайно же про це повідомив київському військовому губернатору М.А. Милорадовичу. В документі, який зберігається в ЦДІАКУ – власноручної записки міського архітектора від 17.09.1811 р., адресованої на ім’я київського військового губернатора, надається детальне обстеження фундаменту Гостиного двору, насамперед, про те: “…что при надзоре за Гостиным двором обнаружены трещины, сделавшиеся со стороны Братского монастыря в разных местах по стене: – при заложении фундамента Гостиного двора 1809 г. в сентябре, сделан на ростверках, признано довольно прочным к выдерживанию стен и сводов, покойным гражданским губернатором Панкратьевым и им апробовано. Постройка этого фундамента не зависела от меня … Трещины же сделавшиеся в цоколе этого строения … произошли не от недостатка свай …”. А. Меленський приводить на прикладі свої будівлі, не вказуючи їх місця розташування. “… каменные 2-х этажные со сводами дома высотой не более 5 сажень, ещё на слабейшем грунте, на котором имелись ранее колодцы и погреба и на таких ростверках”.
В записці архітектор обгрунтовує появу розколин на поверхні зведених стін споруди: “При закладке фундамента Гостиного двора … по неосмотрительности положены были ростверки на срубах старых бывших там издавна деревянных погребов, которые препятствовали ровной осадке фундамента …, старые срубы вынуты и сделаны контрфорсы. По тем трещинам сделаны перемычки и заделаны. Под наблюдением моим больше трещин в той стороне Гостиного двора не обнаруживались. Поэтому нет никакой опасности, т.к. жидкий грунт принимает на себя ровную осадку тяжести стен по ростверкам” [25, арк.18].
І далі в записці архітектор А. Меленський детально аналізує кресленики (план, фасад й розріз) споруди Гостиного двору і ретельно їх коригує: “… цоколь кроме фундамента и наружных стен, на которых положено сделать пилястры в виде колонн …, цоколь и наружные стены сделаны в натуре согласно плана …, стены лавок и простенки по Высочайше утверждённым рисункам положено в нижнем и верхнем этажах … По сагласию… учреждённой для построения Гостиного двора Экспедиции, … простенки в некоторых местах отменены, а вместо них предположено сделать арки, на которых в верхнем этаже простенки могут быть без опасности поставлены …, судя по трещинам и простенкам, которые не сделаны, строить своды в верхнем и нижнем этажах, предвидется сомнение, тем более, что доставляемая в Киев известь из Новгородсеверска самая лутшая, не поднимает более 5 кирпичей. … Для прочной заделки трещин и укрепления фундамента, также и от … некоторых внутренних простенков вместе с построенными арками со сводами удобно …, что касается извести, то хотя она и не столь сильна, чем каменная известь, но новгородсеверская издавна проявила себя в употреблении в здешнем городе при производившихся постройках разных каменных казенных и партикулярных зданий и даже церквей и колоколен, которые под руководством моим построены и находяться по сей день в надлежащей прочности. … каменую известь предположено заготовить для сводов … .
Из разреза видно, что … лежни под фундамент кладены в перевязку со стенными лежнями, фундамент не доходя до поверхности засыпан землёй; по предположению моему сделать под галереей и над двором Гостиного дома земляную планировку в одну ступеньку, имеющих быть в каждую арку для удобнейшего входа в галерею, на что от Вашего превосходительства я испрашиваю разрешения и для наружной стороны” [2, арк.1].
Вищезгаданий документ дає підставу стверджувати, що будівля Гостиного двору проектувалась двоповерховою, згідно проекту Л. Руска. Однак, архітектор А. Меленський не вспів добудувати її до пожежі, яка сталася на Подолі 09.07.1811 р., і звів стіни на висоту одного поверху.
Після пожежі військовий губернатор Києва, супроводжуючи 04.10.1811 р. у Петербург перший генеральний план Києво-Подолу, знятого після пожежі 1811 р. архітектором А. Меленським [27, с.178, 246] (іл.1), одночасно у своєму зверненні відносно добудови Гостиного двору доповів, що: “… строение сие стоит немалой суммы денег, фундаменты и погреба сделаны и выведена уже часть стен, а по сему уже неминуемо должно остаться на своем месте … я имею честь препроводить при сем план Гостиного двора вместе с Магистратом и смету. Высочайше апробованный фасад Гостиного двора остаётся ненарушим, фундаменты же лавок в середине онаго будут служить для нового строения” [25, арк.18].
14.12.1812 р. Київський магістрат в рапорті на ім’я цивільного губернатора О.Л. Санті прохав: “… о дозволении в нововыстроенном Каменного гостинного дома нижнем этаже учинить раздел между городскими обывателями, … приступить сперва к складке… для сделания на гостином доме крыши, суммы, которой как по смете архитектора …, достаточно будет до 30 тыс. руб., и как скоро таковая складка окончена и работа начата будет; донести Вашему сиятельсту”.
У відповідь на це Будівельна Експедиція донесла, що на покриття Гостиного будинку гроші зібрані, “… на коем стропилы поставлены и делается крыша…” [1, арк.117].
Але у зв’язку з початком Вітчизняної війни (1812–1814 рр.), будівництво було призупинено не тільки по Києву, але й по всіх містах України і Росії. Питання про добудову Гостиного двору було на деякий час забуте і порушене київським цивільним губернатором через 13 років, тобто у 1825 р.
Однак, ще у 1813 році розпочалось листування між Магістратом та Комісією міських прибутків й витрат з цивільним губернатором О.Л. Санті, який 01.10.1813 р. отримав наказ, про – призначення торгових рядів та про розподіл в них лавок, а також – опорядження та благоустрій Гостиного двору, а саме: “… о назначении в оном по роду своему рядов и о разделе лавок, …, на построение употреблено от города и граждан 210 тыс. руб. денег, на что … приказано: сделать лавкам расценку, сколько каждая будет стоить цены; … нужно сделать следующее: … ворот больших двойных; 8 форт двойных в коридоре; вокруг Гостиного дома под кровлей желобы, для стоку воды; перед наружными лавками всходы; внутреннюю площадь выровнять и для протока воды вырить каналы; коридоры засыпать землей и вымостить кирпичём на ребро. На отделку его граждане, участвовавшие в строении Гостиного дома положили внести 15 тыс. руб., а внутреннюю отделку лавок приняли каждый на себя … построение Гостиного дома составляет 225 тыс. руб.” [3, арк.2].
На той час у споруді Гостиного двору, у “нижньому” поверсі було 96 лавок, з яких призначено було для міста 20, а городянам – 76. Кожний ряд мав найменування за характером у ньому й асортименту товарів [3, арк.6-7].
Через 10 років будівля Гостиного двору ні ким не ремонтувалась, знаходилась у занедбаному стані. 04.08.1825 р. архітектор А. Меленський зафіксував, в якому стані знаходилось “неоконченное это строение”. Дерев’яний дах покритий залізом у 1813 р., зовсім прийшов у ветхість, від чого всередині галереї відбувалася сильна течія. У склепіннях галереї утворилися тріщини. У багатьох місцях відстав тиньк. Всередині галереї цегляна підлога знизилася, в ній утворилися великі ями, від чого прохід став тяжко доступним. Із зовнішнього боку в цоколі у багатьох місцях від намокання спостерігалися вивали цегли.
Для ремонту Гостиного двору А. Меленський склав попередній кошторис, в якому передбачав: покриття всього даху заново залізом, фарбування олійною фарбою у два рази, проведення дрібних робіт з опорядження будівлі (тинькування, побілка тощо) [11, арк.3]. Так, як на ремонт будівлі потрібні були великі кошти, то постало питання взагалі про добудову другого поверху, згідно проекту Л. Руска.
У тому ж 1825 році Київський військовий губернатор знову порушив питання перед МВС у Петербурзі про добудову Гостиного двору з покриттям його залізом.
Однак, з часом необхідність про зведення другого поверху зовсім відпала. Для цегляної надбудови зовнішніх і внутрішніх стін передбачалось змінити знову фасад Гостиного двору: “… так чтобы чёрным листовым железом с подделкою желобов и труб и дважды красить масляной краской; и наружные стены галерей и внутри стены лавок оштукатурить и выбелить, на возвышенных местах сделать наружные лестницы” [11, арк.17]. З надбудовою вирішено було завершити будівельні роботи.
19.11.1825 р. архітектор А. Меленський склав новий проект фасаду і попередній кошторис надбудови цегляного карнизу з парапетом й покриттям листовим чорним залізом та тинькуванням зовнішніх стін з імітацією під цеглу [12, арк.6; 20, арк.2].
Того ж 19.11.1825 р. Київська міська комісія повідомила губернатора про те, що нема необхідності добудовувати другий поверх Гостиного двору: “… отложив построение второго этажа, находя по необщирной здешней торговли … Сделать только каменную надстройку так, чтобы оная была как украшением города, так и выгодна для обывателей, и покрыть чёрным листовым железом о чём … с приложением составленной городским архитектором (А. Меленским – А.Ш.) на сказанную надстройку сметы и фасада представляя …” [6, арк.2].
В результаті, у 1825 р. А. Меленський розробив “План Части Города Кіево Подола”, за фа
ксимільним підписом “Архитектор андрей Меленский”. Згідно плану, композиція прямокутної в плані “2. Площади Александровской” з регулярною системою планування, в центрі якої розташована будівля “3. Гостинной Каменной Двор”. Об’єм будівлі Гостиного двору знаходиться на достатній відстані від розташованих навколо нього за периметром площі будівель, що підкреслювало монументальність головної споруди в структурі даної площі та його домінуюче положення серед “4. Контрактового Дому”. та “5. Обивательских Кварталов”. Межі площі на плані закріплені будівлями, що призначались для “предположенно строить” – “8. Двор Почтовой Конторы” та “9. Магистрату”. Навколо площі зберігаються “1. Кіево братской Монастырь” та “6. Церкви с погостами” (іл.2).
В єдиному документі, виявленому у фонді Магістрату (ДАМК), що свідчить про надбудову цієї будівлі, є важлива інформація про те, що 18.05.1826 р. київським цивільним губернатором було отримано від господарчого департаменту МВС у Петербурзі розпорядження про: “… доставлении в оный плана Киевскому Гостиному двору, удостоенного высочайшего утверждения, составленного архитектором Руска о двух этажах, … и фасада сего двора и сметы предполагаемой надстройки и покрытию онаго к большой прочности черным листовым железом …”. У зв’язку з тим, київський губернатор відправив магістрату наказ, щоб: “… означенный план (проект Л. Руска – А.Ш.) … при предписании 5 сентября 1809 г. за № 3802-й подготовить сей же день ко мне” [6, арк.4].
Однак у відповідь магістрат доніс губернатору, що “требуемый” план згорів під час пожежі у 1811 році, але у міського архітектора Меленського немов би є з вищезгаданого плану точна копія [6, арк.2, 4], яка, мабуть, і була відправлена до Петербургу. Таким чином, питання про добудову будівлі Гостиного двору було вичерпаним. У 1826 році Київська губернська Будівельна комісія від імені губернатора отримала наказ про дозвіл провести надбудову Гостиного двору: “… по утверждённому фасаду и сметы городских лавок за счёт городских сумм, а обывательских за счёт их” [4, арк.68; 13, арк.3, 7].
Оскільки стояло питання про завершення будівлі Гостиного двору, то проект надбудови його, складений архітектором А. Меленським, також було надіслано у тому ж році до Петербургу, у Будівельний стіл МВС, де фасад нової надбудови та кошторис її попередньо були узгоджені із загальними зразковими фасадами Гостиних дворів, потім був відправлений до Києва для його реалізації.
Однак, 27.02.1827 р. Київська міська комісія отримала від управляючого МВС розпорядження іншого змісту, в якому йде мова про: “…доставлении сделать надстройку с железной крышей на возведенном этаже по составленному (19 декабря 1825 г.) фасаду Гостиного двора при МВД в Строительном Комитете плану и … при нём сметы представленной ко мне от Комиссии” [13, арк.3].
Таким чином, заново складений проект надбудови фасаду Гостиного двору Київською міською комісією за безпосередньою участю архітектора А. Меленського, було скориговано і відправлено на місце для виконання. Цей Проект – “Гостинный дом с палатками для склада привозных товаров на Подоле. 1826” та до нього текстова справа: “О надстройке Киевского Гостиного двора и покрытия оного железом. 1826” зберігаються в РДІА в СПб [23, арк.1; 24, арк.1].
З часу затвердження проекту надбудови будівлі Гостиного двору в МВС пройшло два роки. У біографічному довіднику про зодчих України автора – доктора мистецтвознавства В.І. Тимофієнка, повідомляється, що архітектор А. Меленський: “Частково перебудував гостиний двір на Подолі (1828 р.)” [27, с.247].
2 етап: 05.07.1829–1833 рр. Надбудова за проектом А. Меленського.
Архівні джерела Києва свідчать, що до надбудови приступили лише 05.07.1829 р. [4, арк.5; 14, арк.2; 21, арк.1], тобто у той саме рік, коли у березні через хворобу А. Меленського звільнили зі служби [27, с.248]. Керували надбудовою Гостиного двору Київська міська комісія, до якої увійшли чотири депутати, з 1829 р. – міський архітектор П. Дубровський, за його наглядом виконувалась надбудова крамниць, а потім з 1833 до 1847 р. – міський архітектор Л. Станзані [27, с.135,350], останній безпосередньо керував надбудовою [4, арк.49; 14, арк.2-3; 21, арк.31].
16.01.1829 р. Київська міська комісія взяла на себе відповідальність запросити усіх “промисловців”, торгуючих у подільському Гостиному дворі і бажаючих взяти на себе постачання усіх матеріалів нарахованих за кошторисом, необхідних для виробництва: “…височайше дозволенной надстройки и покрытием железом, и произвела торги на доставку 200 тыс. кирпича, который закупался у местных заводчиков лутшей доброты”, 4352 чорного листового заліза [21, арк.1].
29.08.1829 р. архітектор П. Дубровський в рапорті до Київської міської комісії доклав: що: “По учинённой предместником моим Меленским смете для надстройки … гостиного двора под каменный карниз положено вделывать железные скобы, я нахожу сие излишним расходом на покупку того железа и не так прочным, ибо железо положенное может переломится по причине большого спуска того карниза, почему и полагаю вместо каменного сделать деревянный карниз … на что составлена мною… смета, … прошу, по рассмотрении представить киевскому губернатору” [17, арк.19; 21, арк.31]. Але до 31.08.1829 р. старий дах над 10-ю лавками був зламаний і над ними зведений, як передбачав архітектор А. Меленський, кам’яний карниз із залізним дахом. У цей же час продовжували надбудову і над іншими лавками [17, арк.38].
Таким чином, надбудову Гостиного двору передбачали завершити у 1830 р. Однак надбудову тільки одного карнизу було закінчено у 1830 р. 24.02.1830 р. міський архітектор П. Дубровський доклав Київській міській комісії, що: “… наружные стены с карнизом надстроены согласно Высочайше утверждённому фасаду над 28 лавками, коридорами и въездами во внутрь; также и по внутренним стенам для утверждения связей стропильных поделаны кирпичные столбы … По определению Комиссии вместо кирпичного карниза и надстройки стен, сделан деревянный, обшитый тесом и решёткой для штукатурки онаго, а также над всеми упомянутыми лавками, коридорами и въездами поделана стропильная связь, поставлены стропила, обрешечены и покрыты листовым железом” [14, арк.2-3].
Таким чином, надбудова здійснювалась не одночасно та в різноманітних матеріалах: над одними лавками – цегляний карниз, над іншими – дерев’яний. За кошторисом надбудови було нараховано 76970 руб., а витрачено 49940 руб. 25 коп.
28.12.1834 р. Київський губернатор надіслав до Київської будівельної комісії офіційний запит і наказав: усі у наявності планові матеріали по надбудові Гостиного двору за 1829–1833 рр. засвідчити з усією “строгостью”, на планах зробити надписи. Засвідчити повинні член Комісії Г.І. Киселевський, землемір (?). Крамалей, губернський архітектор І.С. Кедрин та інженер (?). Івашевський [4, арк.65, 67]. Раніше, 01.02.1834 р. засвідчив надбудову Гостиного двору міський архітектор Л. Станзані [4, арк.5; 17, арк.4, 7].
Таким чином, до 1812 р. будівлю Гостиного двору на Подолі в Києві було зведено на висоту першого поверху, згідно проекту Л. Руски (1809 р.), потім за різними обставинами “добудова” другого поверху затягнулася на довгі роки, і тільки з 1825 по 1830 рр. було завершено за новим проектом фасаду – “надбудови” Гостиного двору А. Меленського від 25.11.1825 р., про що свідчить “Развертка фасадов Гостиного двора”, 1830–1831 рр. (іл.4). Протяжні фасади торгової будівлі з ритмічним строєм аркад колонних галерей включені до периметра забудови прямокутної площі.
Але з 05.07.1829 надбудова з улаштування парапету та карнизу й покриття залізним дахом будівлі затягнулась до 1833 р. Надбудова провадилась і у 1834 р. [17], і самому А. Меленському не довелось побачити Гостиний двір на Подолі у завершеному його вигляді.
3 етап: 1833–1902 рр. Перебудови П. Дубровським – Л. Станзані – М. Казанським.
У ході зведення будівлі Гостиного двору всередині лавок провадились перебудови “для выгоднейшего в оных производстве торговли»”. Лавки передбачені для перебудови ретельно обстежувалися не тільки місцевими, а й міськими архітекторами Києва. Так, 17.06.1832 по 25.05.1833 рр. за проханням купців, торгуючих у Гостиному дворі, міським архітектором П. Дубровським проведена була перебудова лавок під №№ 18, 56, 71, 72. Були зроблені проходи у поперечних стінах, які з’єднали 2 лавки, а над ними влаштовано “міцне склепіння»” [15, арк.13-14; 16, арк.60, 62].
З 04.04. по 29.07.1834 р. провадилися дрібні ремонтні роботи з виправлення дерев’яних східців “крылец”, що виходили за межі фасаду і підлягали атмосферним опадам. Міським архітектором Л. Станзані складений кошторис на переробку східців та виправленню стовпів, з плануванням земельної ділянки, в сумі перелічені роботи складали: 199 руб. 30 коп. [8, арк.1, 4, 7,1 4-15, 21, 23].
13.08.1898 р. до міської Управи від заможного купця (?). Лакерди було подано прохання про перебудову магазинної лавки за № 17. Був складений проект перебудови лавки відомим архітектором М.М. Казанським, затверджений міським архітектором Е.П. Брадтманом, який контролював забудову Подільської частини до 1917 р. [27, с.52], і ним же 24.08.1898 р. було дозволено: “преобразовать магазинный пролёт с тем, чтобы не было более одной ступени на улицу” [9, арк.1-4]. 28.08.1902 р. перебудовувалась і лавка № 3, згідно наданого проекту [10, арк.1].
Упродовж 20 років, з 1815 по 1835 рр. у внутрішньому подвір’ї Гостиного двору будувалися дощаті балагани, передбачені під час контрактів для торгу промисловими товарами. З цих балаганів збирався прибуток на користь міста в розмірі 800 руб. в рік [22, арк.22].
З 1843–1859 рр. лавки Гостиного двору міською Думою віддавались за контрактом строком на 4 роки. Кожен купець повинен був утримувати лавки в “исправности”, провадити ремонт лавок, “влаштовувати полиці, двері, ставні” [7, арк.4, 10-11].
Питання про благоустрій площі навколо Гостиного двору було весь час в полі зору міського управління. 07.05.1847 р. на прохання купців та власників Гостиного двору, які до міської Думи писали, що вони: “…испытывают невзгоды … современного устройства торгового дома … в связи с невымощением каменной мостовой и проезда к Гостиному двору, … взыскать с лавок 1% денег для устройства вокруг дома во время осенней и весенней непогоды” [5, арк.6, 9-10].
Рапорт Думи було надіслано до міської Будівельної і Шляхової комісії для виконання. Комісією були складені кошторис, кресленики і ПЗ до них. Виконуючий обов’язки “директора” робіт був призначений інженер-майор А.О. Тілло. Земляні роботи виконували вільно найомні майстри й арештанти [5, арк.10]. Одночасно опоряджували і широку Контрактову площу, пожвавлений вигляд якої під час контрактової ярмарки дає уяву фоторепродукція ХІХ ст., в центрі якої – фонтан «Самсон» й кут будівлі Гостиного двору (іл.5).
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у зв’язку із браком приміщення у Гостиному дворі, постало питання про раціональне використання надбудови над першим поверхом. З цією метою перший поверх будівлі був понижений шляхом зменшення висот, тобто були зміщені перекриття першого поверху і підвалу на 4 східці, відповідно понизилось перекриття стелі. Так як збільшили перший поверх, то його зменшили шляхом збільшення горищного приміщення. Таким чином утворився другий поверх. Однак, там, де були проїзди, перекриття було над аркою, другий поверх над проїздом значно нижче, чим над іншими арками. А так як лавки перебудовувалися в різні часи і за проектами різних архітекторів, то віконні й дверні отвори відповідно будувалися різні (іл.6).
Неодноразово перебудовувалась будівля і в Радянський період. Про що свідчать фотоматеріали ЦДКФФАУ у Києві. На всіх фотоматеріалах кінця ХІХ – початку ХХ ст. будівлю Гостиного двору дуже перекручено, в такому стані вона дійшла до 1970-х років. У зв’язку з прокладанням через Контрактову площу гілки метрополітену на замовлення Метробуду у 1971–1972 рр. вперше були проведені обміри Гостиного двору молодими фахівцями УСНРВУ (з 2001 р. інститут «УкрНДІпроектреставрація») – архітектори З. Манаєва, В. Григорьєва, Т. Чебикіна, технік Р. Костенко (керівник архіт. В.П. Шевченко). Після здійсненої реконструкції у 1983–1990 рр. (під керівництвом архіт. В.П. Шевченко) сучасний Гостиний двір, втратив статус пам’ятки архітектури (Охр. № 872), отримав статус як – об’єкт містобудування в забудові Контрактової площі Києва. Але до сих пір у реконструйованій будівлі (іл.7) живе дух минулого Гостиного двору першої третини ХІХ ст. – найбільш відомої пам’ятки Подолу того часу, над якою працювали провідні зодчі свого часу, майстри ампіру – К. Ізмайловський, А. Меленський, П. Дубровський, Л. Станзані … .
Джерела та література
- ДАКО, ф.2, оп.3, спр.1919.
- ДАКО, ф.2, оп.3, спр.2471.
- ДАКО, ф.2, оп.3, спр.2752.
- ДАКО, ф.2, оп.3, спр.5781.
- ДАКО, ф.41, оп.3, спр.246.
- ДАМК, ф.1, оп.1, спр.361.
- ДАМК, ф.17, оп.2, спр.372.
- ДАМК, ф.19, оп.1, спр.203.
- ДАМК, ф.163, оп.41, спр.5523.
- ДАМК, ф.163, оп.41, спр.6028.
- ДАМК, ф.165, оп.23, спр.34.
- ДАМК, ф.165, оп.24, спр.19.
- ДАМК, ф.165, оп.25, спр.53.
- ДАМК, ф.165, оп.28. спр.89.
- ДАМК, ф.165, оп.30, спр.61.
- ДАМК, ф.165, оп.31, спр.64.
- ДАМК, ф.165, оп.32, спр.16.
- ДАМК, ф.165, оп.33, спр.4.
- ДАМК, ф.165, оп.33, спр.12.
- ДАМК, ф.165, оп.33, спр.113.
- ДАМК, ф.165, оп.33, спр.196.
- ДАМК, ф.165, оп.33, спр.334.
- РДІА, ф.1293, оп.74, спр.2236.
- РДІА, ф.1488, оп.2, спр.162.
- ЦДІАКУ, ф.533, оп.1, спр.1418.
- Пляшко Л.А. Літописний Київ. Структура і пейзаж. К.: Хрещатик, 1994.
- Тимофієнко В.І. Зодчі України кінця ХVІІІ – початку ХХ століть. // Біографічний довідник. К.: НДІТІАМ, 1999. 447 с.
Умовні скорочення
ДАКО – Державний архів Київської області
ДАМК – Державний архів міста Києва
ІР НБУВ – Інститут Рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
РДВІА – Російський державний воєнно-історичний архів в Москві
РДІА – Російський державний історичний архів в Санкт-Петербурзі
ЦДІАКУ – Центральний державний історичний архів України в Києві
ЦДКФФАУ – Центральний державний кіно фото фоно архів України імені Г.С. Пшеничного
УСНРВУ – Українське спеціальне науково-реставраційне виробниче управління
Текст: Амелія Шамраєва