Ольга Сита та Катя Сита розповіли «Антиквару» про роботу кураторів виставок мистецтва
Нещодавно закінчився другий фестиваль сучасного колажу CUTOUT. Його засновниці та кураторки — Ольга Сита, Катя Сита та Аннет Сагаль.
Перший фестиваль відбувся у період ковіду і локдаунів, а другий — під час повномасштабної війни. Проте ці труднощі не лякають мисткинь. Вони кажуть, що не можуть відкладати життя, тож просто крок за кроком рухаються вперед і щоразу мають план А, B і С (для різних ситуацій).
Про кураторську роботу та фестиваль CUTOUT
— Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея влаштувати фестиваль колажу, з чого усе почалося? І чому ви обрали саме таку назву, CUTOUT?
Ольга Сита:
— Усе почалося на початку 2021 року на персональній виставці Каті в Музеї історії міста Києва. Тоді ми познайомилися з Аннет Сагаль, поспілкувалися з нею і зійшлися на думці, що хочемо зробити колективну виставку сучасного колажу. Домовилися про зустріч за чашкою кави. На другій зустрічі ми вже зрозуміли, що це буде великий проєкт, точніше — арт-фестиваль.
Над назвою та дизайном логотипа працювала Аннет, вона з’єднала слово «cut out» (з англ. — вирізка) і підібрала шрифт. Вийшло настільки влучно, що ми затвердили його вмить. Тож день народження нашого славнозвісного рожевого кольору та логотипу CUTOUT (великими літерами, така назва бренду) — 26/02/2021.
— Фестиваль CUTOUT — ваш перший проєкт у ролі кураторок, чи до цього були й інші проєкти?
Ольга Сита:
— Перший фестиваль CUTOUT став моїм першим масштабним проєктом, де я виступала як кураторка та співзасновниця, але у галузі мистецтва я працюю з 2015 року.
Моя кар’єра розпочалася зі співпраці з художницею та скульпторкою Ліною Кондес (з нею я працювала більше 4 років), та з Центром сучасного мистецтва М17.
Катя Сита:
— Це був перший проєкт, де я була кураторкою. Але в мистецтві я з 2011 року як глядачка та поціновувачка, маю свою власну колекцію мистецьких творів. Також я постійно відвідувала важливі арт-події та навідувалась до майстерень найвідоміших митців України — Анатолія Криволапа, Тіберія Сільваші, Арсена Савадова, покійних Олександра Ройтбурда та Кирила Проценка. Це формувало мене як мисткиню, колекціонерку, а згодом — і як кураторку. Таке інтелектуальне середовище задає високу планку лише своїм оточенням.
— Як в Україні можна стати куратором, яка освіта чи самоосвіта для цього потрібні?
Ольга Сита:
— Освіта — це завжди великий плюс, у будь-якій галузі, але без великого практичного досвіду — лише знання, які ти не використовуєш. Базову освіту в цьому напрямку можна здобути на курсах при Інституті проблем сучасного мистецтва та в галереї «РА» у Києві.
За освітою я мистецтвознавиця та дизайнерка інтер’єру. Моя кар’єра в мистецтві розпочалась несподівано: у 2015 році я отримала пропозицію стати арт-менеджеркою. Щоб професійно зростати і розвиватися, у 2020 році я відвідувала «Школу куратора» в галереї «РА». Згодом ця галерея стала другою локацією фестивалю CUTOUT (у 2021). Андрій Триліський, власник галереї, зарахував кураторство на фестивалі як мою дипломну роботу. На відкритті він вручив мені сертифікат. Я не очікувала цього, і розплакалась…
Катя Сита:
— Україна — чудове місце, де новачок може спробувати працювати у будь-якій сфері.
Я маю економічну освіту, але тепер я мисткиня і кураторка, бо люблю мистецтво, маю щире бажання просувати українське мистецтво в Україні та за її межами. Мої мрії та дії збігаються, це робить моє оточення міцним, а кроки — швидшими.
Наразі в нашій країні немає арт-ринку. Це — хаотичний рух, де новачку варто просто починати проявлятися, іти за чіткими бажаннями та цілями (не розраховуючи на великі гроші). Це допоможе зібрати відповідне оточення і стати куратором, якщо ви маєте хоча б мінімальні організаторські здібності. А далі — праця над собою, збільшення оточення, довіри та якості того, що ви пропонуєте і робите.
— Які риси характеру і які навички найбільше допомагають у цій справі?
Ольга Сита:
— Куратор — це митець, для якого простір галереї — полотно, а роботи художника — фарби. Куратор, в першу чергу, має бути творчою людиною, яка вміє працювати з простором і вміє втілювати свої ідеї в концепцію проєкту. Також треба розуміти, з яких процесів складається проєкт і які етапи, кроки треба проходити.
Катя Сита:
— Щодо навичок, то найбільше потрібні менеджерські та організаторські. Також необхідно вміти брати відповідальність на себе, бути гнучкою. І не забувати, що будь-яка ваша дія — це ваша репутація, а вона найцінніша.
Про роботу з митцями
— Як зазвичай ви знаходите цікавих художників? На що звертаєте увагу при відборі робіт?
Ольга Сита:
— Відвідую виставки та шукаю нові імена, стежу в соцмережах за закордонними митцями. Скажімо, на фестивалі ми представляли запрошених митців та переможців open-call: це зовсім різні підходи для формування списку та різні підходи, щоб обрати роботи в експозицію.
Список запрошених митців ми завжди формуємо заздалегідь, ведемо перемовини щодо участі у фестивалі та надання робіт. Учасники open-call подають заяву з роботами. Разом з журі ми розглядаємо їх та голосуємо за кожну роботу. Дивимося фото, знайомимося з описом та автором. Дуже важливо бачити в роботі завершеність, органічність та розкриття теми.
Катя Сита:
— Я постійно стежу за роботою митців. Для мене важливі особистості, які стоять за роботами, бо я працюватиму з цими людьми. Також я поділяю митців за тим, звідки вони черпають своє натхнення. Вбачаю для себе декілька каналів — астрал, пристрасть, хтивість та нескінченна глибинність душі. Зараз — час проявлення своєї душі, як в дії, так і в мистецтві, тому роблю ставку на останніх.
— Завдання кураторів — не лише знайти роботи, а й цікаво їх подати, показати глядачам. Можливо, іноді глядачу треба пояснити задум художника. Які роботи, з вашого досвіду, презентувати було найскладніше? І як ви впоралися з цим?
Ольга Сита:
— Під час фестивалю кожна з нас проводила кураторську екскурсію. Кожна — за своїм стилем і манерою трактувала роботи, робила власні акценти на певних роботах. Я майже завжди плакала, коли підходила до робіт Світлани Островської. Не могла спокійно закінчити думку, тому що відчувала відчувала ці твори дуже сильно, була в такому ж стані, про який мисткиня говорить через свої роботи.
Катя Сита:
— Для мене важливо, щоб глядач не залишився байдужим, бо лише тоді можливий діалог. А закінчитися він може далеко за межами виставки.
Навіщо пояснювати мистецтво? Усе має бути чесно: митець проявився, глядач відреагував. Не зрозумів, не сподобалось — не проблема, головне, щоб глядач отримав емоції, будь-які. Невже пояснення врятує погану картину? На мою думку, надуманими концепціями митці просто витягують роботу, бо вона порожня.
Тепер є багато концептуального мистецтва, яке інколи на межі зі сміттям, бо митець більше думає як здивувати глядача, ніж проявляє свою суть.
Щодо «презентації» робіт — головне не забувати про простір, де усе відбувається, композицію та динаміку.
Про резиденцію для митців та мистецькі події на виставках
— Розкажіть, будь ласка, про резиденцію CUTOUT COLLAGE STUDIO. Що це за проєкт, як він працює? На яких умовах художники беруть участь у ньому?
Ольга Сита:
— Резиденція — це, насамперед, підтримка, можливості та простір, в якому художник може працювати. Ми як кураторки просуваємо наших резидентів, надаємо можливість представити роботи на наших незалежних виставках та на фестивалі.
Резиденція — це ідея Каті. Вона з’явилася під час першого фестивалю, коли ми відчули, як навколо нас формується нова спільнота з талановитими людьми, які працюють в техніці колажу. В останній день фестивалю, 28 червня 2021 року, ми оголосили про резиденцію.
Далі Катя знайшла локацію і ми почали її облаштовувати. Разом з нашими першими резидентами та друзями взялися за прибирання і фарбування стін. Я привезла з дачі крісла та диван, Катя зібрала з усіх офісів горщики з рослинами, а Аннет привезла столи.
6 серпня 2021 року відбулось офіційне відкриття майстерні колажу CUTOUT COLLAGE STUDIO. Це була виставка та вечірка, де люди могли колажити під треки діджеїв за бокалом вина. На той час резидентками майстерні були: Анастасія Векуа, Наталія Охман, Марія Шапранова, Дар’я Зоря, Ярослава Школьна, Юлія Фаренюк (Хлоя), Аннет Сагаль, Катя Сита.
На початку наступного року ми будемо оголошувати open-call в нашу резиденцію. Хочемо відшукати ще більше талантів, тож запрошуємо митців, які хочуть долучитись до нас.
— Окрім виставок, на фестивалі колажу є й інші події: майстер-класи, лекції тощо. Які активності ви проводили на фестивалях і як сприймали їх відвідувачі? Яка, загалом, роль цих подій у мистецьких проєктах?
Катя Сита:
— Ми проводили лекції, були інтерактивні експонати, майстер-класи від учасників виставки та кураторські екскурсії. На мою думка, усе це допомагає зблизитися глядачу та митцям. Адже вони — як різні світи, й через таку взаємодію мають можливість перетинатися.
Ольга Сита:
— У цьому році на закритті фестивалю року ми провели artist talk з резидентками нашої майстерні CUTOUT COLLAGE STUDIO. Як представниця CUTOUT я розповіла про резиденцію та умови співпраці з нами, резидентки представили свої роботи, розповіли про них та відповідали на запитання від глядачів.
Думаю, що комунікація та різна взаємодія з відвідувачами допомагає краще відчути глибину проєкту.
Про труднощі в роботі, фінансування і те, що надихає на творчість
— Перший фестиваль колажу проходив до повномасштабної війни, другий — вже після повномасштабного вторгнення. Як це вплинуло на організацію фестивалю? Чи змінило підходи у роботі? Чи змінилися художники і глядачі?
Ольга Сита:
— Хочу нагадати, що перший наш фестиваль був у період ковіду і локдаунів. Ми дуже ризикували, коли узгоджували дати з локаціями. До останнього тримали в секреті дату відкриття, адже в будь-яку мить локдаун міг зруйнувати усі наші плани.
Другий фестиваль ми планували зробити у 2022 році. До останнього дня не вірили, що після 24 лютого зміниться наше життя і все зупиниться. Але на початку цього року зрозуміли, що відкладати життя більше не можна і ми ризикнули знову: відновили роботу над фестивалем і запустили open-call. Враховуючи воєнний стан, ми формували роботу так, щоб мінімізувати ризики й мати ще план B та план С якщо плану А завадить ворог.
Щодо робіт українських митців — вони відчутно змінилися після повномасштабного вторгнення. Тема Свободи в українців тепер поєднана з біллю, скорботою, злістю…
Катя Сита:
— Під час повномасштабного вторгнення ми зробили набагато більший проєкт. Є бажання рухатися вперед, не дивлячись ні на що.
Нам було складніше отримувати роботи з інших країн, при організації ми мали враховувати ризики та безпеку. Так, змінився глядач і митець. Глядач зараз більше цінує працю і момент, в якому знаходиться, став більш чутливий та вразливий. Митець — теж. Це впливає на глибину сенсів, дає розуміння, що усе не вічне, роботи також. Усе це відбувається підсвідомо, тому, мабуть, колаж набирає обертів.
— Як ви знаходите фінансування для фестивалів? Мабуть, вхідні квитки, оплата за події не покривають усіх витрат?
Ольга Сита:
— Ми співпрацюємо з інституціями, музеями та галереями, які готові підтримати наші проєкти, надавши свій простір. За можливості продаємо квитки на події. Також є мінімальні внески за участь в проєкті, які допомагають нам з організацією та покривають деякі ризики.
Та, загалом, наші проєкти здебільшого некомерційні. Ми до цього завжди готові.
— За якими показниками можна оцінити успішність виставки чи якоїсь мистецької події?
Катя Сита:
— Під час війни, мабуть найважливіші показники — це відвідування, позитивні відгуки та бажання бути частиною наших проєктів.
— Що надихає вас і підтримує у цій роботі?
Ольга Сита:
— Я захоплююсь усіма етапами цієї роботи: від зародження ідеї до моменту відкриття проєкту. Можливість висловлюватися через мистецтво — це щастя для мене. Я навіть не можу конкретизувати, що саме надихає та підтримує. Мабуть — мистецтво в цілому та процес його створення.
Катя Сита:
— Мене надихають люди і думка, що ми можемо піднімати важливі питання через мистецтво, впливати на культуру та мислення людей. На мою думку, люди — це найцінніший ресурс, але вони можуть бути і найбільшою руйнівною силою, якщо їх серця та голови порожні.
— З якими проєктами ви працюєте тепер?
Ольга Сита:
— Ми вже казали, що фестиваль сучасного колажу проходитиме кожні два роки, тому чекайте третій фестиваль у 2025 році. А до того плануємо робити незалежні виставки, розповімо про них трохи пізніше.
Катя Сита:
— У нас завжди багато ідей, головне — мати ресурс та сили їх виконувати. Тому не поспішаємо розповсюджувати інформацію, наразі тримаємо свої плани в таємниці.
Спілкувалася Лариса Лавренюк.