До 5 вересня в Центрі сучасного мистецтва М17 триває виставка «Futurespective: 30 обкладинок Vogue UA від українських митців». Масштабний артпроєкт присвячений 30-річчю Незалежності України і представляють роздуми українських художників та художниць на майбутнє, їхні роздуми, острахи та надії з цього приводу. В експозиції представлено 30 несподіваних та часом провокативних робіт (живопис, фотографія, скульптура, інсталяція), які стали основою для серії обкладинок Vogue UA, що були опубліковані в колекційному номері журналу (липень–серпень 2021).
30 художників — 30 різних поглядів на світ і прийдешність. «Дискурс проєкту — майбутнє у всій своїй розмаїтості. Митці не мають на меті його передбачити. Проте вони, кожен у власний особливий спосіб, виявляють певну колективну пам’ять, бентегу сьогодення, передчуття прийдешніх подій. Виставка постає одночасно ретроспективою й анонсом. Є в мистецтва така унікальна властивість: проживати майбутнє вже зараз, уявляючи ідеальне здійсненим», – пояснює кураторка виставки Світлана Старостенко.
Серед учасників проєкту: Дарія Альошкіна, Юлія Бєляєва, Артем Волокітін, Василина Врублевська, Василь Грубляк, Олена Ємчук, Олексій Золотарьов, Ілля Ісупов, Алевтина Кахідзе, Віталій Кравець, Нікіта Кравцов, Марія Куліковська, Павло Маков, Роман Мінін, Ілля Новгородов, Маша Прошковська, Влада Ралко, Маша Рева й Іван Грабко, Арсен Савадов, Ольга Оттенхейм-Селіщева, Юрій Сивирин, Тіберій Сільваші, Микола Толмачов, Валерія Трубіна, Леся Хоменко, Ілля Чичкан, Маша Шубіна, Julie Poly, Synchrodogs, Vladimir Manzhos aka WAONE Interesni Kazki.
Діджиталізований світ видається цілком очевидною моделлю майбутнього, в якому природі залишається мізерне місце. Ольга Оттенхейм-Селіщева у своїй роботі “Проникнення” пропонує поглянути на цю візію завтрашнього дня як на можливість віднайти флору і файну в самій людині. Позбавлена достатнього публічного простору для прогулянок серед дерев, вона не втрачає своєї природної чи/та тваринної сутности.
Візію майбутнього митець Арсен Савадов вибудовує з предметів, на перший погляд, випадково зібраних воєдино і розкиданих на його полотні “Vogue”. Гребінь, що замість зубців має ключ, свічку, драбину, хрест та багато інших. Мушля, що простягає руку. Колібрі, які інкрустують туфлю. Це радше ребус, для розгадки котрого потрібно розкодувати символічне навантаження кожного з предметів та зв’язок між ними. Адже зазирнути в майбутнє нелегко й вимагає зусиль.
Близькість між людьми, скорочення дистанції та кордонів між ними — таким майбутнє прагнуть бачити митці Маша Рева та Іван Грабко. У своїй першій спільній роботі “Двоє людей обіймаються” вони зобразили на полотні дві фігури, котрі розташовані поряд, але не зливаються в одну. Це та рідкісна близькість, яка уможливлює простір для обох та місце для самотності, котра потрібна для самоусвідомлення кожного окремо. Втім, це може видатися лише мрією одинокої скульптури.
У майбутньому приватному болю місце тільки в таємних кімнатах, темних, як горе втрати ближнього. Зазирнути в такий інтимний простір пропонує робота Юрія Сивирина “Без назви”, котру митець створив у співпраці з Максом Дробіненком. Класичний для західноєвропейського живопису сюжету п’єти (оплакування Христа Дівою Марією), який використаний для основи полотна, свідчить про стабільність певних речей — як-от смерть, горе, втрата світла, котрі залишаться з людиною й в майбутньому.
Майбутнє — це не тільки про новий світ і досвід, а й про трансформацію тіла. Леся Хоменко у своїй роботі “Важкоатлетка Ірина Климець, розтягнута з правого нижнього кута у верхній лівий” використала біфлекс — матеріал, який розтягується. Мисткиня нанесла зображення спортсменки на цю еластичну тканину та розтягнула її з правого нижнього кута у верхній лівий. Відтак зображення стало деформованим, але й набуло нових обрисів. Тіло важкоатлетки Ірини Климець трансформувалося, що й відбудеться з усіма людьми в майбутньому.
Триватиме виставка «Futurespective: майбутнє очима українських митців» в Центрі сучасного мистецтва М17 до 5 вересня.
Фото та джерело: М17