14, 15 та 16 травня у Чернігові відбудеться перший український фестиваль, присвячений монументальному мистецтву ХХ століття. Подія для міста – непересічна. Подробиці фестивалю, його місію та програму, – розкриває організаторка заходу, художниця та засновниця спільноти «Чернігів монументалізм» Олена Загребіна.
Про що та для кого цей фестиваль?
З 2019 року спільнота «Чернігів монументалізм» займається вивченням монументального мистецтва нашої області. І, оскільки інформації зібралося чимало, ми змогли віднайти багато архівних матеріалів, вирішили презентувати наші знахідки публіці. Довгий час вирішували, який формат підійшов би найкраще. Спочатку хотілося зробити більший акцент на науковій складовій цієї роботи, тобто на атрибутації, на дослідженні, але потім зрозуміли, що найкращий варіант донести думку про цінність монументального мистецтва – це зробити його більш популярним серед містян, серед різних категорій населення. І в нас виникло бажання зробити саме фестиваль, який би залучив і більш старше покоління, і молодь, та навіть дітей.
Програма фестивалю «Перезавантаження» розрахована на три дні. Чому обрали такий насичений формат?
Дослідження монументального мистецтва – зараз резонансна тема, за якою багато хто слідкує. Тому програма має бути максимально цікава для всіх учасників – і для тих, хто професійно займається цим питанням, і для тих, хто лише хоче познайомитися, розібратися і зрозуміти, що таке монументальне мистецтво, чому воно вартісне і чому його варто зберігати.
Твори монументального мистецтва знаходяться в публічному просторі в різних локаціях. Де саме відбуватиметься фестиваль?
Основною локацією події буде Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана. Саме зі співпраці з цією установою і почалася історія нашої спільноти. Директор музею Юрій Ткач у 2019 році погодився взяти на зберігання демонтовану з пологового будинку мозаїку «Материнство» Євгена Павлова. Згодом сюди ж ми перенесли й демонтоване з готелю «Градецький» панно Галини Севрук. Це унікальна робота відомої київської художниці-шістдесятниці, присвячена історії Чернігова, і її теж можна буде побачити в експозиції.
На базі музею також відбуватиметься лекторій, кінопоказ, музична частина та майстер-класи в саду. Тут можна буде побачити ескізи робіт знаних митців, які представляють не тільки чернігівський контекст монументального мистецтва, а й всеукраїнський. Наприклад, ескізи твору відомого київського художника Іллі Толкачова «Дерево життя» на фасаді колишнього ресторану «Дружба». До речі, завдяки співпраці нашої спільноти із власниками приміщення, нещодавно з цієї роботи прибрали банер. Тож тепер після довгих років забуття це панно знову можна побачити наживо. Окрема важлива частина експозиції – це представлення чернігівського монументального мистецтва, що відбувається вперше. Раніше ескізи більшості місцевих художників ніколи не демонстрували широкому загалу.
Друга локація фестивалю – це музей-заповідник Михайла Коцюбинського, де знаходиться унікальна монументальна робота Івана-Валентина Задорожного «Криниця Коцюбинського». Особливим досягненням також стала можливість провести блок фестивалю у Палаці урочистих подій. Це одна з найцікавіших модерністських споруд у Чернігові, вона оздоблена визначними творами Віталія Василевського, Тетяни Федоритенко та Тетяни Дєдової. Загалом над антуражем Палацу працювало близько 10 митців. Також задіюємо Чернігівську дитячу художню школу, де відбудеться презентація освітньої програми для дітей та тих монументальний творів, які знаходяться в приміщенні. Програму розробили так, аби було зручно перейти з однієї локації до іншої, а під час прогулянки для гостей проведуть ще й міні-екскурсії містом.
На фестивалі будуть представлені роботи, відомі поза межами Чернігова?
До таких можна віднести рельєф з металу «Мирний Атом» авторства Євгена Павлова. Він створив його для Чорнобильської АЕС, і ця робота досі збереглась на фасаді одного з адміністративних корпусів станції. Ми покажемо ескізи та архівні фото створення цього об’єкта. Ще цікавий момент – в експозиції будуть оригінали вітражів Тетяни Федоритенко, які також мали бути встановлені в одній з будівель ЧАЕС, проте їх не встигли змонтувати до вибуху. Ці вітражі пролежали в майстерні з 1986 року і тільки тепер їх можна буде побачити на фестивалі.
Наскільки гострим є питання збереження творів монументального мистецтва в Чернігові?
Останні 5-7 років в Україні стали дуже швидко зникати монументальні пам’ятки. Вони ніяк не захищені законодавством, більше того – вони не зазначені в жодних реєстрах. Тож ми, як спільнота, раді, що в Чернігові є приклади співпраці між активістами та офіційними структурами – це дуже важливий крок, який, на жаль, відбувається не всюди в Україні. Ми розуміємо, що бюрократична система дуже складна і для тих, хто в ній знаходиться, і для тих, хто намагається з нею комунікувати. Є поки що лише поодинокі випадки збереження монументальних творів на офіційному рівні. Сьогодні ми опинилися у певній точці неповернення – або зараз ці питання вирішувати офіційно, або просто ми втратимо останнє, що було нам передане у спадок від тих художників, які працювали у другій половині ХХ століття. Це питання болюче і воно потребує вирішення – про це також будемо говорити на фестивалі із запрошеними спікерами в ході лекторію.
Кого саме можна буде побачити серед спікерів?
Приїде близько 15 гостей, це провідні експерти та експертки зі збереження та дослідження монументальної спадщини України. Серед них, наприклад, засновники ініціативи зі збереження культурної спадщини ДЕ НЕ ДЕ – Женя Моляр та Леонід Марущак; історикиня, кураторка Поліна Байцим, яка презентує книгу «Ukraine: Art for Architecture»; Ксенія Кравцова, співзасновниця фонду АРВМ, розповість про останній вдалий кейс – відновлення мозаїк на території Київського автовокзалу, а також представить фільм «Шелест кроків» про творчість Ади Рибачук та Володимира Мельниченка. Буде також Інга Леві – кураторка відновлення київських мозаїк, реставратор Данило Гурін; про досвід інших країн у справі збереження монументального мистецтва розкаже реставраторка Марія Борисенко. Приїде і Дмитро Соловйов, куратор відомої інтернет-спільноти Ukrainian Modernism та ще багато цікавих гостей. У рамках дискусійної платформи можна буде поспілкуватися з істориком Ігорем Кондратьєвим, за сприянням якого вперше у Чернігові одна з мозаїк отримала офіційний охоронний статус.
Це буде фестиваль сімейного формату? Чи передбачені якісь активності для дітей?
Звісно, наша мета – бути цікавими і для дорослих, і для дітей. У нас запланований майстер-клас зі створення мозаїки від київської художниці, засновниці майстерні мозаїки та кераміки Олени Кіслих. Так учасники фестивалю і самі зможуть долучитися до створення арт-об’єктів, а саме мозаїчних квітів, які потім будуть встановлені у саду музею. Дорослі працюватимуть з інструментами, з розчином, а діти викладатимуть зображення з плитки. Також обладнаємо імпровізовану майстерню монументаліста. Керувати нею буде чернігівський художник Сергій Тонканов. Тут можна буде побачити, як відбувався процес створення окремої деталі мозаїки – кесона.
Ви згадували, що хотіли б залучити до фестивалю людей, які лише починають цікавитися цією темою. Який посил ви б хотіли донести?
Ми постійно стикаємося з тим, що це мистецтво є синонімом совка у негативному ключі. Ми, звісно, не можемо виводити мистецькі роботи з контексту того часу, коли вони були створені, цього й не потрібно робити. Найголовніше – це показати, що монументальне мистецтво другої половини XX століття – важлива та яскрава складова нашої культурної спадщини, яку ми маємо зберігати та вивчати. Ми б хотіли віддати належне цим творам як роботам видатних художників. Адже вони відносяться до того виду мистецтва, яке поза часом, яке в Україні представлене давно, ще з мозаїк Софії Київської. Зняти це нашарування негативу – дуже важливий момент.
Також ми б хотіли зробити акцент на тому, що у цих роботах чітко читаються елементи нашої ідентичності. Особливо це видно в чернігівському монументальному мистецтві, і це ми також покажемо на фестивалі. Часто можна почути, що художники монументалісти працювали на замовлення і що це були твори виключно пропагандистські. Але твори, які ми представляємо, не мають нічого спільного з пропагандою. У них багато образів, близьких нашому менталітету, сприйняттю себе як української нації. Це дуже цікаво, адже так є не у всіх регіонах України.
Як проходить організація такої масштабної події, та ще й в умовах карантинних обмежень?
Організацією займаються волонтери нашої спільноти та директор Художнього музею Галагана – Юрій Ткач. Ми дуже вдячні, що він підтримав цю ідею, адже це перша спроба створити таку подію спільними зусиллями художньої спільноти та музею. Заклад бере на себе частину витрат по оформленню експозиції виставки, але всі інші витрати – це внески наших спонсорів та небайдужих людей, завдяки яким ми зможемо презентувати фестиваль. Зараз дуже сподіваємося на сприятливу епідеміологічну ситуацію. У зв’язку з карантинними заходами кількість місць довелося обмежити, аби провести подію безпечно для всіх гостей та учасників та згідно з усіма вимогами.
Спілкувалась Наталія Скороход