Громадська організація “Музей сучасного мистецтва” продовжує проєкт “UARL: Правове дослідження української мистецької екосистеми”. Його мета — створити всеосяжну, чутливу до актуальних потреб законодавчу базу, спрямовану на розвиток системи мистецтва в Україні. Частиною проєкту стала серія відеоінтерв’ю з фахівцями української мистецької сфери. У новому, вже дев’ятому епізоді Гнат Забродський, керівник UARL, поговорив із Наталею Войцещук, начальницею управління дозвільно-погоджувальної документації Міністерства культури та інформаційної політики, про те, яким має бути єдиний цифровий реєстр культурної спадщини.
Наталя Войцещук вважає нагальною необхідністю створення єдиного реєстру об’єктів культурної спадщини — рухомої та нерухомої, а в перспективі і нематеріальної. На її думку, важливо, аби реєстр став саме єдиним: будь-яка людина мусить мати змогу зайти в реєстр та легко віднайти потрібну інформацію.
Отже, реєстр має бути простим, зі зрозумілим алгоритмом — як книжка, абетка про культурну спадщину.
Гнат Забродський додав: “Реєстр потрібний для того, аби ми самі знали, що маємо. Зараз склалася складна ситуація з музеями, які евакуюють з тимчасово окупованих територій. Коли ми ці території повернемо, то в багатьох випадках просто не зможемо зрозуміти, що втратили”.
Наталя Войцещук стверджує, що більшу частину спадщини ми, на жаль, втратимо безповоротно, у тому числі — через брак інформації. За її словами, “багато районних і навіть сільських музеїв, які займали певну нішу та були дуже цікаві, зберігали інформацію лише у паперових варіантах. Це ті установи, які зникли в результаті військових дій”. На думку експертки, систему реєстру потрібно спростити та уніфікувати, аби звичайний працівник музею, який працює більше 30 років, міг заповнити зрозумілу для нього табличку. Сам реєстр може вдосконалюватися на постійній основі.
Питання оцифрування у перспективі об’єктів, які зайдуть в реєстр, важливе в умовах воєнних дій. Якщо зникне експонат, то ми хоча б залишимо про нього пам’ять.
Окреме питання до гості стосувалося перспектив співпраці з приватними колекціонерами: чи можна їх стимулювати вносити в реєстр інформацію? Наталя Войцещук переконана, що стосунки між приватними колекціонерами і державою є престижними для обох сторін. Із боку держави вигідно підтримувати й спонукати приватних колекціонерів, аби вони передавали частину колекцій для музеїв: “Тоді й наше суспільство отримає набагато більше”.
Переглянути повне інтерв’ю можна за посиланням на FB-сторінці ГО МСМ.