9 вересня 2022 року в галереї сучасного мистецтва “Imagine Point” відбулося відкриття нового виставкового проєкту під назвою “Половина”. Дотримуючись концепції парних та групових виставок, кураторка і власниця галереї, Катерина Добровольська, запросила до участі двох українських майстрів. Співавторами стали Олексій Ревіка, майстер живопису та графіки, та Ната Левітасова, молода художниця з Києва.
Композиційно виставка поділена навпіл – кожен із митців розмістив свої роботи в окремому залі, що дозволило їм паралельно сформувати різні контексти без взаємного втручання у простір одне одного. Це дві окремі історії про спільне наболіле і шлях, який пройшли митці за пів року повномасштабної війни для подолання емоційного виснаження і продовження боротьби на культурному фронті.
Олексій Ревіка представив 18 графічних робіт (плакатів) із серії “Червона лінія”, виконаних кульковою ручкою на папері. Кожна робота має 2 назви: ім’я міста і подія. Посередині зали наклеєна червона стрічка як звертання до подій, що “червоною ниткою”, наскрізь, пронизують спільну свідомість.
За словами художника, червоні лінії в медіа – це гаряча фраза, що використовується для позначення лінії фронту або будь-якої іншої межі моральності чи здорового глузду. У намаганні сказати про необхідність захисту наших будинків, території і спільного Дому, Олексій оголював важкі й одночасно сильні почуття, перетворюючи їх на кулю у лоні мистецтва. Для нього зображення – це месседж. Потік месседжів, що нині заполонили сучасне мистецтво, безумовно є виявом потужного обстоювання української національної ідеї через візуальність.
Олексій Ревіка
Українське поле – Жнива, Серія «Червона лінія», 2022
Олексій Ревіка
Азовсталь, Серія «Червона лінія», 2022
В той же час Ната Левітасова виставила 21 роботу середнього формату у техніці олійного живопису. Починаючи з 24 лютого 2022 року, художниця документувала нашу нинішню дійсність, перемальовуючи фотографії руйнувань цивільної інфраструктури. Головним поштовхом до її роботи стало постійне блокування публікацій із фотографіями наслідків російського вторгнення в соціяльних мережах. “Не можна поставити на промо жахливі фото, не можна поставити знімки розстріляних у Бучі, а мою картину – можна”, – відкоментувала свою серію робіт Ната.
У процесі реалізації власних концептів та втілення образів митці застосовували різні техніки, формати та візуальні форми. У сукупності вони вдало зіграли на контрасті через поєднання пастельних і яскравих насичених кольорів. Полярність художнього висловлювання позначена і використаними авторськими стилями (Олексій Ревіка – самоназва “каракуліарт”, Ната Левітасова – самоназва “кубізм, неокубізм та пікселізація”), де перший в деталях схиляється до дрібних, мініатюрних завитків, а другий – до широких геометричних мазків. Водночас, майже кожна робота обох художників вербалізована (містить нанесений текст поверх зображення), що натякає на стан чи прямо вказує на ситуацію.
Виставковий проєкт “Половина” вибудовує нову лінію у часопросторі, де половина позиціонується і як місце, і як часовий проміжок водночас. Іще нещодавно “пів року” сприймалося як значний період, за який можна встигнути багато… Нині ж цей час невідворотно нас змінив, породивши не лише зовнішні, але й внутрішні конфлікти. За пів року кожен із нас пройшов через дослідження самого себе, що змусило прийняти те, із чим тепер постійно доводитиметься жити далі. В образі матадора ми намагаємося долати складнощі світу, змагатися за свою свободу і водночас зазирати всередину власної природи, аби підкорити досі нескорене і сміливо рухатися далі.
Інна Каленська — історикиня мистецтв, арт-менеджерка галереї “Imagine Point”.