Юрій Гіттік, Марія Щур
У 1977-78 роках Олександр Аксінін виконав графічну серію «Королівство Абсурдів Джонатана Свіфта» за мотивами двох книг Дж. Свіфта – «Мандри Гуллівера» і «Казка бочки». 3-й аркуш серії під назою «Академия в Лагадо» тісно пов’язаний із текстом книги «Мандри Гуллівера»: зображення офорта побудоване на описі Великої Академії прожекторів у місті Лагадо, столиці континенту Бальнібарбі (частина 3, розділ IV – VI). У цій та інших Академіях країни розроблялися проекти «перетворення науки, мистецтва, законів, мови та техніки на новий лад». Безглузда діяльність Академії гротескно представлена нісенітними й марними теоріями й експериментами, що добре розкриває тему абсурду як лейтмотиву всієї серії.
Комплекс будівель Великої Академії зображений у вигляді величезного гарбуза – алюзії на один із прожектів щодо створення «плодів, що перевершують у сто разів ті, які ми маємо тепер». Кімнати Академії показані в очищеній від шкірки частині гарбуза у вигляді вертикальних «відсіків» – сегментів внутрішніх дольок*. Плодоніжка схожа на Пізанську вежу, не просто нахилену, але зігнуту – натяк на погано збудовані будинки Лагадо.
Домінантний світлий відблиск вирізу в гарбузі ніби «підсвічує» два фрагменти композиції, які афористично передають фабулу офорта. Для цього Аксінін використав художній прийом Пітера Брейгеля Старшого, який у своїй картині «Фламандські прислів’я» 1559 року зобразив буквальні значення понад 100 прислів’їв та приказок на тему дурості та марнославства людських вчинків. Майже через 200 років та ж безглузда і марна діяльність людей сатирично розкривається Дж. Свіфтом в абсурдних прожектах Академії.
Саме співвіднесення Свіфта з Брейгелем і стало у Аксініна візуальною основою ілюстрації епізоду про Академію. Офорт за текстом Свіфта виконано як омаж картині Брейгеля не лише концептуально, але й композиційно: він органічно поєднує в єдиному зображенні невеликого аркушу безліч окремих міні-сюжетів.
Аксінін, напевно, був добре знайомий з картиною Брейгеля – і використав показану в ній маловідому фламандську приказку «рибалити повз сіті» (“to fish behind the net”). Саме її буквально зображує мініатюрний фрагмент із рибалкою, що ловить вудкою за сіткою візерунку на тлі центрального вирізу гарбуза. Приказка, яка означає «марну працю, втрачені можливості, виконання того, що не принесе доброго результату», яскраво визначає всю діяльність Академії. Аксінін посилив безглуздість ситуації (і абсурдність очікувань) цебриком, підвішеним на вудку замість гачка.
Продовжуючи брейгелівське поєднання кількох приказок, Аксінін додав буквальне зображення ще однієї – «переливати з пустого в порожнє», тобто займатися марною, безглуздою справою, вести пусті розмови. Цей сюжет також закомпонований на орнаментованому вирізі гарбуза і також вдало характеризує прожекти Академії. Він не просто проілюстрований грою-кругообігом порожніх чаш у центрі, але ще й супроводжується спеціальним рисунком-інструкцією із переливання з пустої посудини А в порожню посудину В (в 1-му «відсіку» праворуч від центру).
Порожня чаша-миска стала одним із головних візуальних образів офорта і використовується як організуючий елемент в багатьох його фрагментах. Діагональ чаш, чітко виділених у зображенні, що летять зверху вниз, надає динамічності в цілому статичному, щільно навантаженому деталями зображенню.
Ліва та права частини гарбузини ніби представляють собою два ряди суміжних будинків по обидва боки вулиці, де знаходиться відділення інженерних та спекулятивних наук Великої Академії. Кожен вертикальний сегмент-«відсік» – кімната одного або кількох прожектерів, де у насиченому деталями «босхівському» просторі показані різноманітні дослідження та експерименти. Зокрема, легко розпізнаються декілька із описаних у книзі прожектів:
- інженерні науки (ліворуч): розпізнавання малярських фарб на запах, створення тканин з павутиння, перетворення людських екскрементів знов у харчові продукти, згущення повітря на суху речовину, лікування роздмухувальним міхом, поєднання сонячного годинника з флюгером, спорудження будинків, починаючи з даху
- спекулятивні науки (праворуч): обмін зрізаними потилицями для примирення лідерів партій, використання рами-пристрою генерації слів для написання книг, дослідження екскрементів для складання уявлення про думки й наміри, розшифрування ініціалів відповідно до їхнього політичного змісту (включаючи «L» – флот на морі).
Описані проекти художник органічно доповнив власними сюжетами різноманітної абсурдної діяльністі в дусі прожектів Академії.
На відміну від інших робіт художника, цей офорт відрізняється особливим зображенням персонажів у відділенні спекулятивних наук: тут показані не звичайні «узагальнено-безликі» типажі (які часто нагадують метафізичні постаті Де Кіріко), але досить реалістичні, хоча й шаржовані, обличчя. Легко впізнається характерний профіль львівського фотохудожника Олексія Іутіна (нижня постать у 1-му від центру «відсіку»-секції). Інші образи, напевно, — також реальні люди з оточення Аксініна.
Характерно для цієї серії, зображення включає «наскрізні» образи, що візуально зв’язують усі аркуші – вітрильники як символи морської подорожі, драбини та колеса, бочки та посудини, лійки та дзвіночки, і, звичайно, стаффажна фігура Гулівера як стороннього спостерігача (ліворуч).
Аксінін працював над цим аркушем наприкінці 1977 року, паралельно з роботою над графічною серією «Босхіана», що позначилося на стилістиці офорта. Крім уже зазначеної босхівської візуальної насиченості та деяких типових образів Босха (ніж, посудини-глечики), як і у 2-му аркуші серії, тут є пряма ремінісценція: зображення людини-дерева з капелюхом-«підносом», запозичений з правої панелі босхівського триптиху «Сад земних насолод» (1500-1510).
Розрізана на шматки величезна риба, що розкладена на довгих столах у двох «відсіках», – аксінінська авто-цитата з офорту «Весілля в Кані», 5-го аркуша серії «Босхіана», закінченого саме в той час. Така «збільшена» риба іронічно співвідноситься з прожектами Академії з примноження їжі та водночас, перегукується з центральною «сюжетною» приказкою про рибалку.
* – певним ескізом і прототипом зображення цього офорта був зроблений трохи раніше Exlibris Ольги Терек з образом плода-яблука з внутрішніми відсіками (полиці-кімнати) в очищеній від шкірки частині, зі шкіркою вгорі і плодоніжкою, а також центральним симетричним вирізом з комірчастою текстурою.