Про нові виставки «Моне, Ренуар… Шагал. Подорожі навколо Середземномор’я» та «Ів Кляйн: Безмежний синій», що відкрилися 28 лютого.
Протягом останніх 10 років у Європі трендовим став формат виставок, задля яких картини художників оцифровують, розкладають на елементи, анімують і за допомогою відеопроєкторів «рухають» їх у музейному просторі, супроводжуючи цей рух музичними композиціями. Картини оживають, заповнюють екрани, високі стіни, підлогу. Таким чином глядач занурюється у віртуальний простір цифрового живописно-аудіального полотна.
Однією з відомих команд, що займаються створенням digital-виставок, є італійський квартет художників-режисерів Джанфранко Яннуцці, Ренато Гатто, Массіміліано Сіккарді та музичного оформлювача Луки Лонгобарді. Вони організували чимало імерсійних проєктів, пов’язаних із класичним живописом, які були реалізовані у Франції та Німеччині.
Зокрема, 2019 року в Німеччині вони презентували виставку «Гіганти епохи Відродження» – 7000 квадратних метрів тотального занурення відвідувачів у полотно анімованих цифрових фресок та скульптур.
Іншим прикладом європейського шоу останніх років, у фокусі якого теж опинилася епоха Відродження, а саме великий Мікеланджело, і в якому поряд з іншими візуальними засобами (балет, театр, опера) були використані імерсійні арт-проекції 270°, можна назвати «Страшний суд. Мікеланджело й таємниці Сікстинської капели» (Auditorium Conciliazione, Рим, 2018. Режисер Марко Балич, композитор Стінг, текст Біблії читає Сюзан Сарандон).
Що ж стосується Франції, першим у Парижі центром цифрового мистецтва, який було створено у приміщенні повністю відновленого колишнього ливарного заводу ХІХ століття, став Atelier des Lumières (Майстерня світла). З моменту відкриття у 2018 році першої виставки, присвяченої творчості художника Густава Клімта, Atelier des Lumières, яким опікується продюсерська компанія Culturespaces, відвідало 2,6 мільйона глядачів.
Цей музей стане приємним відкриттям не лише для тих, хто тільки починає знайомитися з візуальним мистецтвом, а й для поціновувачів захопливих пошуків інтертекстуальних зв’язків.
Безперечним хітом Ательє є виставка «Ван Гог: Зоряна ніч» (2019 р.), створена все тими ж Джанфранко Яннуцці та командою. Це імерсійне шоу відобразило творчі роки Вінсента Ван Гога (1853–1890), що трансформували історію мистецтва та живопису. На великій проекційній площі під звуки класичної музики або, наприклад, пісню Nina Simone: Don’t let me be misunderstood анімовані оцифровані картини – від «Соняшників» і «Зоряної ночі» до знаменитої «Спальні в Арлі» – окреслюють вектор життя художника, транспонуючи глядача в надзвичайно емоційний та поетичний внутрішній світ Ван Гога.
Тематично пов’язаною з основною програмою була й коротка виставка «Омріяна Японія: образи плавучого світу», присвячена японським гравюрам, що викликали таке захоплення Вінсента.
У своїй новій цифровій виставці «Моне, Ренуар… Шагал» митці вирішили зосередитись на Середземномор’ї, яке присутнє у багатьох творах як джерело натхнення: і в світлі, і в кольорах.
Відвідувачам Atelier des Lumières запропоновано маршрут, що охоплює період між імпресіонізмом та модернізмом. Виставка занурює глядачів у шедеври двадцяти художників, серед яких Огюст Ренуар, Клод Моне, Каміль Піссарро, Анрі Матісс, Поль Сіньяк, Андре Дерен, Моріс де Вламінк, Рауль Дюфі та Марк Шагал.
Ці художники бачили Ван Гога генієм живопису, який після від’їзду з Парижа використовував чистий колір як головний засіб виразності. Тому у 1880-х Середземномор’я приваблювало багатьох художників, спонукаючи їх залишити столицю.
«Моне, Ренуар… Шагал» містить більш ніж 500 робіт, які зараз зберігаються в колекціях по всьому світу, триває сорок хвилин і складається з семи безперервних частин: Пролог у Марселі, Імпресіонізм, Середземноморське світло, Фовізм, Боннар, Дюфі, Шагал.
Творці виставки не шукали посилання між роботами майстрів, а прагнули виділити різноманітність підходів. Тобто кожен художник знайшов свій оригінальний образ, виражаючи себе на полотні, черпаючи натхнення із спільного джерела. Це не лінійний маршрут. Він розвивається через асоціації та дисоціації, породжує різноманітні музичні емоції – іноді через дисонанс. Мета авторів – запропонувати відвідувачам свободу перегляду та інтерпретації робіт у просторі.
І ось «оживає» потяг Моне на вокзалі Сен-Лазар і ніби везе нас у дивовижну подорож. Під звуки Равеля пливемо серед водяних лілій, жінок із парасольками, зелених трав; разом з пуантилістами – ми на пляжах в Сен-Тропе; під пісні Billy Holiday з дамами Боннара гуляємо садом…
Здається, cвіт картин Марка Шагала (1887–1985) – ідеальний для подібного роду анімованих виставок: рух, політ, фантасмагорія, інтенсивні кольори. Унікальна живописна мова Шагала знайшла нове вираження під спекотним сонцем Лазурного берега та Ніцци. Він відкрив цей регіон у 1920-х, а в 1950 році вирішив оселитися і працювати там, спочатку у Ванс, а згодом, з 1966 року й до кінця життя, у Сен-Поль-де-Ванс.
Двоє закоханих («Пара в блакитному пейзажі»), на задньому плані – потужне, густе, синє середземноморське небо Сен-Поль-де-Ванс, що зливається із синім морем. Цей безмежний пейзаж наповнює стіни та підлогу Atelier des Lumières під звуки Louis Armstrong, Ella Fitzgerald: Summertime. Корови, скрипалі, наречені просто вриваються у тіло глядача під ритми Piece of my heart Janis Joplin: Take it! Take another little piece of my heart now, baby!.. Під John Surman: Not Love Perhaps виблискують сріблястим мозаїки на крилах янголят.
Марк Шагал прагнув експериментувати з різними техніками та матеріалами й навіть поєднував їх у своїх композиціях. Серед безлічі його експериментів – колажі. Відвідувачі зможуть побачити весь художній процес – від підготовки до готової роботи. У виставковому просторі оживають шматочки тканини, мережива, паперу та рослин; вони залишаються або ж видаляються, ілюструючи свободу та складність творчості.
Згодом Шагал створював вітражі та монументальні мозаїки. Виставка зосереджується на вітражах у синагозі в медичному центрі Хадасса в Єрусалимі, з його рослинною та тваринною іконографією. Поступово креслення вкривають стіни музею, перетворюючись на конструкції вітражів, і заповнюють увесь виставковий простір. З’являється мозаїка з університету Ніцци («Послання Улісса»), одинадцятиметрова робота, в якій Шагал представив усі епізоди з історії про Улісса – середземноморського героя та протеже Афіни. Тут тесери танцюють на стінах Atelier des Lumières, а потім повертаються на відведені їм місця в композиції художника. Цей надзвичайно динамічний ефект занурює відвідувачів у вир колориту.
У 1966 році Марк та Валентина Шагали подарували французькій державі сімнадцять монументальних полотен із серії «Біблійне послання», які було встановлено в першому національному музеї, побудованому для живого художника в Ніцці (1973 р.). Фільммейкери, що працювали над імерсійною виставкою, зробили високої роздільної здатності фотографії з серії «Пісня пісень» та «Біблійне послання». Тобто вони створили великі плани полотен, запрошуючи відвідувачів розкрити складність технічного процесу Шагала шляхом занурення у модерністський абстрактний словник художника, натхненного біблійськими мотивами, та пропонують нам поглянути на суть його творів через різноманіття матеріалів.
Доповненням до «Моне, Ренуар… Шагал. Подорожі навколо Середземномор’я» є імерсійна виставка «Ів Кляйн: Безмежний синій», що перегукується з триб’ютом Середземномор’ю. Створена також спеціально для Atelier des Lumières, вона зосереджується на постаті видатного художника ХХ століття, який мав намір перетворити своє життя на витвір мистецтва. Ця десятихвилинна робота, окрім відомого International Klein Blue (IKB), експериментів з ультрамариновим пігментом та спеціальним закріплювачем, занурює відвідувачів у безліч інших творів митця. Глядачі побачать відбитки тіла його антропометрій, природу його космогонії, планетарні рельєфи.
Уродженець Ніцци Ів Кляйн (1928–1962) любив середземноморське небо та надихнувся ним на створення своєї першої роботи. Він вважав, що живопис – це колір, і прагнув індивідуалізувати, звільнити й збільшити його у чистому вигляді. Завдяки Іву Кляйну колір набув спіритуального та метафізичного виміру.
Шоу починається з показу перших творів художника – монохромів, створених з метою виразити живий світ кожного кольору, але широкою громадськістю сприйнятих як поліхроматичний ансамбль. Далі – буря ультрамаринового пігменту, що заповнює виставковий простір і переносить глядачів у інший світ, випромінюючи International Klein Blue, який став запатентованим кольором художника.
Потім відвідувачі занурюються у казкові пейзажі, де золоте листя танцює та мерехтить, відкриваючи вражаючі віддзеркалення Monogolds та Monopinks Кляйна.
У наступній частині глядачів запрошують у майстерню художника, де його асистенти, яких він називав «живими пензликами», пересуваються полотном і залишають на ньому відбитки своїми тілами. Коли ж студія нарешті починає «горіти» – унікальні форми буквально зароджуються на стінах колишньої ливарні. Так разом з Івом Кляйном руйнівна сила вогню трансформується у справжню творчу енергію.
Завдяки добірці з 90 творів та 60 архівних зображень «Ів Кляйн: Безмежний синій» під супровід зворушливої музики Вівальді та електронні ритми Thylacine тотально занурює відвідувачів у тематику митця та його художню чуйність.
Приємним бонусом є ще дві міні-виставки «Journey» та «Moments». Перша – експериментальна мандрівка, темою якої є генезис фотонів, одних із первинних елементів світла. «Journey» описує, як фотони проходять через усі шари ока. «Moments» же створена за допомогою імпресіоністських картин, відсканованих у дуже високій роздільній здатності.
Наразі через пандемію Covid-19 роботу виставки зупинено. Після зняття карантинних обмежень покази заплановані до 3 січня 2021 року.
Текст: Богдана Орлеанова