У свої 90 років Емма Андієвська нагадує вулкан, у якому клекочуть енергія, емоції, плани й ідеї. Вона є авторкою складних віршів та авангардистських романів, які вражають сюрреалістичною образністю й містичними підтекстами. Її картини, а їх мисткиня за життя написала понад 17 тисяч, вражають неймовірним фантазійним поєднанням барв і форм. Свій стиль малярства вона називає власним ім’ям – «андієвський». Емма Андієвська завжди запрошує в невідомі світи, усе, до чого торкається, обертає небаченими гранями.
Народилась Емма Андієвська у 1931 році в Донецьку в родині русифікованих вчительки біології та хіміка-винахідника. Українську мову вперше почула і одразу закохалась в неї в шість років, коли батьки переїхали спочатку до Вишгорода, а потім до Києва. В 1941 році радянські спецслужби розстріляли батька, тож Емма з матір’ю вимушені були тікати до Німеччини. В Берліні родина Андієвських жила під фальшивим німецьким прізвищем. Емма ходила до школи з вигаданою біографією, не знаючи спершу ані слова німецькою. Але мову опанувала швидко.
Наприкінці 1949 року, під час блокади Берліна, коли радянські війська заблокували залізничні та автомобільні шляхи до Західної Німеччини, родина Андієвської переїхала спочатку до табору переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена, де Емма згодом вступила до Українського вільного університету (УВУ) на філологію та філософію. Там вона вивчала санскрит і старогрецьку мову в українського поета, перекладача, літературознавця і критика, активного діяча Мистецького українського руху Володимира Державіна (знав 40 мов), який був членом Наукового товариства ім. Шевченка та Української вільної академії наук.
По закінченню університету Емма Андієвська почала видавати поезії. А в 1956 році провели першу виставку живопису (малює з чотирьох років). Його називають пречистою автентикою модернізму. Вільний політ уяви, філософські підтексти, глибинний архаїзм та форма примітивізму, складне переплетення кольорів та композицій. «Мені зразу бачиться до подробиць намальоване. До десяти картин одночасно. Я завжди намагаюсь встигнути намалювати всі, але встигаю лише кілька. Тоді являється щось інше. Весь час. Я думаю, що це у кожного так. Це як дитина ділиться з мамою: оце-це таке».
У 1957 році Емма Андієвська переїхала до Нью-Йорка, де познайомилася з майбутнім чоловіком — також українським емігрантом — літературознавцем, літературним критиком, перекладачем Іваном Кошелівцем. До самої його смерті, у 1999 році, прожила у Мюнхені, де й залишилась донині. Але, живучи поза батьківщиною, Емма Андієвська завжди залишалася в українському контексті.
В скромному помешканні Емми Андієвської майже весь простір віддано книжкам та картинам. Аби встигнути реалізувати усі літературні та живописні ідеї, мисткиня працює по 10 годин на добу. Нині її картини є у музейних та приватних колекціях по всьому світу.
Фото та джерело: за матеріалами Ukrainer | Радіо Свобода