Про «узбецький період» збереження українського національного потенціалу
№(6) 133, 2023
300 ₴
у наявності (надсилатимемо з 16 квітня)
Під час Другої світової війни з України до Узбекистану евакуювали десятки вишів. Київський та Харківський художні інститути також продовжили свою роботу у Самарканді. У цьому старовинному азійському місті українські митці (викладачі та студенти) створили чимало живописних і графічних робіт.
Переважна більшість мистецьких творів «узбецького періоду» зберігається у родинах художників, тому величезний пласт українського мистецтва середини ХХ століття залишається майже не відомим, навіть фахівцям. Проте у цих роботах — надзвичайно цінні свідчення доби, художнє пізнання українцями екзотичного Сходу.
Над випуском «Антиквара» №133 ми працювали протягом року. Збирали матеріали у дітей і внуків митців, що жили у Самарканді, аналізували твори з приватних і музейних колекцій, готували до публікації спогади «самаркандців». Тож на сторінках цього випуску журналу:
- історія евакуації українських митців, науковців, педагогів та підприємців до Узбекистану,
- розповіді про знайомство, зближення та взаємопроникнення культур,
- спогади про життя і побут евакуйованих українських митців,
- статті мистецтвознавців про живописні і графічні твори «узбецького періоду»,
- розповіді митців, підприємців і дипломатів про нинішню співпрацю та взаємну підтримку України і Узбекистану.
Уперше — за вісімнадцять років існування — «Антиквар» має не тільки українську версію, а й окремий наклад узбецькою мовою.
Кураторка проєкту — мистецтвознавиця Галина Алавердова, запрошений редактор випуску — Посол України в Узбекистані Микола Дорошенко.
Щоб замовити журнал,телефонуйте: +38 (095) 794 85 09,
пишіть у приват на нашій сторінці у Facebook / Instagram,
або на пошту — antykvar.magazine@gmail.com.
Доставка — «Новою поштою» за рахунок отримувача.