Зовсім не з міркувань удаваної скромності, а цілком свідомо скористаюся врочистим стилем і скажу так: для мене справді велика честь бути цього місяця запрошеним редактором «Антиквара».
Боги всміхнулися мені 1988 року, коли я вперше побачив твори Богомазова. Цей незбагненний, майже дамаський момент прозріння, хоч як дивно, стався в моєму рідному місті в часи, коли ми знали іншу Росію, ніж та, обличчя якої бачимо зараз. Відтоді, поза всяким сумнівом, Богомазов зробився одним із моїх улюблених художників
У подібних вступних словах годі уникнути схожості з промовами на врученні Оскара, тож я не вибачатимуся за свої. На вершині древа подяки — Едуард Димшиц, який, крім того, що є моїм другом і шанованим колегою, познайомив мене з цілим рядом людей, без яких цю богомазовську історію не було б розказано. Таня Попова, Дмитро Горбачов, Стелла Беньямінова, Ігор Диченко — кожен із них зіграв у ній свою роль і доклав зусиль, щоб безвісний художник надзвичайного таланту, життя якого, як і доля його спадку, було драматичним, засяяв і став відомим. Епопея майже в голлівудському стилі.
Також дякую Ганні Шерман, динамічній та сміливій редакторці, перед якою тепер постало непросте завдання усунути мене та моє чимале еґо з цієї тимчасової посади.
__________
With all protestations of false modesty placed to one side, I am going to go hyperbolic and write that it really is an enormous honour to have been invited to be guest editor of ‘Antikvar’ this month.
The Gods must have been smiling on me the first time I set eyes on the work of Bohomazov in 1988. This almost Damascene moment, bizarrely, took place in my home city at a time when we were faced by a different Russia to the one we face now and, it goes without saying, that Bohomazov is one of my favourite artists.
These introductions usually end up sounding like Oscar-winning speeches and I make no apologies for mine. At the top of the tree of thanks is Eduard Dymshyts who, aside from being a friend and esteemed colleague, introduced me to a whole host of people without whom this Bohomazov story would not have been told. Tetiana Popova, Dmytro Horbachov, Stella Beniaminova, Ihor Dychenko are all names associated with this story. The story of an unknown of supreme talent who, despite a tortured life and legacy, shone through and became famous. An almost Hollywood-style epic.
Further thanks also go to Hanna Sherman, the dynamic and courageous editor, who is now faced with the unenviable task of removing me and my sizeable ego from this temporary post.
James Butterwick