24 ВЕРЕСНЯ МУЗЕЙ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ ВІДКРИВАЄ НОВИЙ СЕЗОН ВИСТАВКОЮ З ВЛАСНОЇ КОЛЕКЦІЇ – «МУЗЕЙНА ЗБІРКА «ЗУПИНКА-СТОРІЧЧЯ». ЇЇ ПРИСВЯЧЕНО ТРЬОМ ВИДАТНИМ УКРАЇНСЬКИМ ХУДОЖНИКАМ, ЧИЄ 100-РІЧЧЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ У 2020 РОЦІ. В ЕКСПОЗИЦІЇ БУДЕ ПРЕДСТАВЛЕНО ЖИВОПИСИ ОЛЕКСАНДРА БУРЛІНА, ПАВЛА МІРОШНИЧЕНКА ТА ІВАНА ТЮХИ.
Утім, цих художників поєднує не тільки спільний рік народження, але й схожі долі. Усі троє захищали Вітчизну в Другій світовій війні й у своїй творчості надихались красою рідної землі, а також вміли побачити величне в найпростіших речах. Три долі, три шляхи, три мужності, три таланти…
О. Бурлін “Сказання про Ужгородський замок”, 1961 р.
П. Мірошниченко “Полудень біля моря”, 1987 рік
І. Тюха “Серпень”, 1973 рік
Триватиме виставка до 28 листопада в Музеї сучасного мистецтва України. Вхід вільний за умови дотримання заходів безпеки, встановлених чинними нормами поведінки в громадських місцях з 11.00 до 19.00 щодня, крім понеділка.
Вхід вільний за умови дотримання заходів санітарної безпеки.
Довідково
Бурлін Олександр Карпович (1920-1994) народився у м. Хвалинськ Саратовської області. У 13 років хлопчик залишився сиротою, у 1941 році закінчив військове училище у м. Орджонікідзе і одразу потрапив до лав Червоної Армії. Пройшовши війну і отримавши бойові нагороди, Олександр Карпович опинився в Ужгороді. Саме у Закарпатті йому вдалося реалізувати свою юнацьку мрію стати художником. Він вчився у видатних майстрів – Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Гаврила Глюка. Він розвивав свій художній смак і набирався досвіду ще й навчаючись у Всесоюзному заочному художньому інституті. Працював художником газети «Радянське Закарпаття», а згодом, з 1949 року у виробничих майстернях Закарпатського відділення Художнього фонду УРСР. Він приймав участь в обласних, республіканських і закордонних виставках, мав персональні виставки в Ужгороді. Майстер закохався у землю, де йому довелося жити і творити, він малював свої пейзажі щиро і імпульсивно. Твори Олександра Бурліна зберігаються у музеях України, Росії та у приватних колекціях в України і за кордоном.
Мірошниченко Павло Петрович (1920-2000) родом з Луганщини. З малку любив малювати і мріяв вступити до інституту, але життя внесло свої корективи. Спочатку служба в армії, а потім війна. Він пройшов свій бойовий шлях від Керчі до Праги і отримав ордени і медалі за свою самовіддану службу. Навчатися почав після війни і закінчив Кримське художнє училище ім. Г.С. Самокиша. У 1951 році працював вчителем у балаклавській школі, а з 1953 р. викладав у будівельному технікумі, керував севастопольською студією самодіяльних художників, працював в майстернях Художнього фонду. Павло Петрович приймав участь в обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. У 1996 році майстру присвоєно звання «Заслужений художник України». У Севастополі його називають людиною-легендою, найкращим педагогом і художником Криму. Полотна Павла Мірошниченка знаходяться у музеях України, Росії, Франції, Німеччини, США, Японії, Польщі, Чехії та у приватних колекціях.
Тюха Іван Андрійович (1920-2005) народився у селі на Київщині. Вже хлопчиком він прагнув малювати, тому вступив до київської художньої школи, де засвоював ази творчості. Далі вчитися не довелось, бо з першого дня війни його призвали в армію. Тільки після війни, з нагородами і відзнаками за участь у бойових діях, він вступив до Київського художнього інституту на факультет живопису. Навчався у Сергія Єржиковського, Володимира Костецького, Іллі Штільмана, Георгія Меліхова… Майстер працював в галузі станкового живопису, його картини неодноразово експонувалися на численних виставках, публікувалися в ілюстрованих каталогах, книгах, часописах. Він приймав участь у регіональних, республіканських і зарубіжних виставках. У 1995 році художнику присвоєне звання «Заслужений художник України». Робити Івана Андрійовича переважно доволі легкі, ліричні і зворушливі і зберігаються у музеях, галереях, приватних зібраннях України, США, Франції, Канади.