Хвиля цікавості до українського театру захопила не лише глядацькі зали, а й соціальні мережі. Зокрема, короткі відео від театрів у ТікТоці збирають тисячі або й сотні тисяч переглядів. Як театрали комунікують з глядачами у цій соцмережі, як реагують на актуальні виклики та що визначає популярність відео — у колонці Вікторії Корнієнко.
До певного часу я прокрастинувала в ТікТоці. Моє ставлення до цієї мережі змінили дві події: стрічку заполонили відео-нарізки з вистави «Конотопська відьма» із сотнями тисяч переглядів, та на мою особисту сторінку підписався керівник одного зі столичних театрів.
Платформа, що не перший рік перевищує показники популярності Facebook та Instagram (тільки у 2018-му в App Store її завантажили більш ніж мільярд разів), нарешті інтегрувалася у систему комунікацій театральної спільноти, і екрани користувачів заполонила лавина яскравого, смішного, естетичного контенту, позбавленого тягаря оціночного судження.
Тепер важко розібратися: чи успіх «Конотопської відьми» в мережі став результатом вдалої роботи комунікаційників, чи стихійна хвиля популярності вистави серед користувачів ТікТоку спонукала театри опанувати інструменти додатку. Та є факти, які говорять самі за себе — кількість переглядів за хештегом #конотопська відьма сягнули 33,3 млн, і зараз важко знайти театр, який би не мав сторінки ТікТок.
Спробуємо розібратися, як українські театри працюють з можливостями охоплень соціальної мережі, і які методи використовують для завоювання нової аудиторії.
Модератор сторінки Молодого театру, серед тизерів до вистав, захоплює нашу увагу безліччю скетчів про відвідування театру:
- іронічно висвітлює поведінку глядачів та акторів під час вистави,
- з гумором нагадує завчасно купувати квитки,
- попереджає про наслідки запізнення на вистави.
Для останнього проекту «Кабаре» комунікаційники театру навіть створили окрему сторінку.
Театр на лівому березі Дніпра і в цьому просторі тримає свою планку актуальності. Його сторінка реагувала і на закриття частини синьої гілки метро, і на падіння мережі Київстар.
Щемне відео, на якому монолог актора Олега Стефана з вистави «Намалюй мені літак» перериває сигнал повітряної тривоги, ніби документує втручання війни у роботу театру.
Одеський академічний музично-драматичний театр імені В. Василька спрямував увесь потенціал мережі на промоцію своєї прем’єрної вистави «Карпатський вестерн». Але і тут серед безлічі відео-нарізок можна знайти міні-репортаж з радіодиктанту національної єдності-2023 та читання віршів від актора та захисника України Дениса Гранчака, що допомагає театру персоніфікуватися перед аудиторією.
Флешмоб ведення ТікТок-блогів підхопили і працівники театрів (є окремі акторські сторінки, можна знайти відео з цехів гримування, адміністрації, костюмерних). Ця мережа відкинула стандарти подання інформації, до яких театри звикли у Facebook та Instagram, проте дала можливість як ніколи зменшити дистанцію між театрами та їх аудиторією.
Отже, обсяг театрального відео-контенту невпинно збільшується — хештег #театр вже набрав 2,5 більйони переглядів. Єдиний критерій оцінювання в соцмережі — власне судження користувачів, а значить, тут театри обходитимуть вимоги професійної критики, і популярність вистави визначатиме кількість переглядів.