«Жахливий кінець чи жахіття без кінця?». Персональна виставка Аліни Клейтман

У галереї The Naked Room відкрилася персональна виставка Аліни Клейтман «Жахливий кінець чи жахіття без кінця?». В експозиції — скульптури, об’єкти, плакати та відео «Місце, яке варто побачити перед смертю».

Роботи, представлені на виставці, — це частина довготривалої серії «Нескінченне сяйво людського насилля», яку художниця розпочала 24 лютого 2022 року. У той же час зʼявився і персонаж Брудний Білий, пропагандист найцікавішої в світі розваги для всього людства — безупинних воєн і безмежного насильства.

Виставка представляє собою химерний простір, де глядач зануриться в повсякденність Брудного Білого, сповнену жагою до людських страждань. Рухаючись простором галереї, відвідувачі стикаються з його «атрибутами розкоші», як-от з коронами безсердечної снігової королеви, що розростаються у прагненні до безперервного панування, прикрасами, матеріалом для яких є змучені людські нерви. Створені з уламків зруйнованих життів (розбомблених вікон будинків культури, медичного пластику та землі), ці обʼєкти стали капсулою пам’яті, фізичними та незаперечними доказами ціни феодальних амбіцій.

У відео «Місце, яке варто побачити перед смертю» Брудний Білий пропонує власну інтерпретацію місця, яке точно варто побачити перед смертю — «Курорту “Жертва та Блазень”». Його гості отримають незабутній досвід: комфортне проживання в просторому номері, щедро залитому денним світлом, прогулянки квітучим садом, частування витончених страв найкращих шефів планети, а також відпочинок у тонізуючій спа-зоні.

Аліна Клейтман «Жахливий кінець чи жахіття без кінця?». Фото

«Аліна Клейтман не боїться працювати з огидним. Її скульптури, відео, інсталяції та фото цілком можуть викликати у глядача відразу — через надмірну фізіологічність образів, зухвалий перформанс художниці або ж властивість самих матеріалів, як-то хутро, віск, скло з розтрощених російськими ракетами будинків чи оманливо блискучі чорні пакети для тіл російських солдатів. Але напозір провокативний характер її робіт врівноважується вразливістю форми або тіла самої Аліни, яка часто є головним персонажем власних фільмів та фотографій. На початку 2010-х це була Супер А (Супер Аліна), яка загравала з гендерними ролями. З 2019 року — це вже Стара Товста Дівчинка, яка нагло пропонує себе світу з усіма своїми харчовими розладами та огрядним тілом. Але вже після 2022 з’являється новий гендерно-нейтральний персонаж, Dirty White, який є уособленням світу беззмістовного насилля та зневіри, в якому ми живемо сьогодні. Саме Брудний Білий є центральним героєм першої за багато років персональної виставки художниці в Києві, й саме вони проведуть вас до центральної дилеми сьогодення — то що, червона пігулка чи синя, жахливий кінець чи жахіття без кінця?», — коментують кураторки Марія Ланько та Лізавета Герман.

Виставка працюватиме до 09 березня 2025 року. Адреса — Київ, вул. Рейтарська 21.

Текст і фото організаторів виставки.