Як кожен українець може стати амбасадором своєї країни.
Авторка — Зоряна Пелех, засновниця юридичної компанії Pelekh&Partners (бренду ZP Law office of Zoriana Pelekh) та Благодійного фонду «Зірка».
Війна, розв’язана росією проти України, змінила наше сприйняття світу й себе. За кордоном ми вже не просто туристи чи мігранти, а представники держави, яка бореться за своє існування. Візит на Венеційську бієнале змусив мене замислитися над тим, як важливо кожному українцеві розповідати світові про нашу культуру та традиції. Адже, як свідчить історія, культурна дипломатія — це не лише про митців чи політиків, це про нас усіх.
Венеційська бієнале залишила враження не лише мистецькими роботами, а й тим, як різні нації розповідають свої історії. Мене вразило, що українці за кордоном часто не висловлюють свою національну ідентичність. Подекуди навіть спілкуються російською, тоді як росія щодня руйнує українські міста. Така мовчанка шкодить не менше, ніж невидимість на культурній арені. Це не просто упущення — це втрата можливості посилити позицію України в глобальному контексті.
Чому культурна дипломатія важлива?
Російська федерація витрачає мільярди доларів на культурну пропаганду: від премій до великих міжнародних виставок, активно просуваючи свій наратив та прагнучи переконати світ у «величі російської культури». Натомість Україна часто залишається в тіні, незважаючи на те, що наша культура багата, самобутня і має історичну глибину.
Проте ми маємо можливість змінити це. Кожен українець за кордоном — це дипломат своєї країни. У часи, коли наші Збройні сили виборюють свободу України, кожне наше слово, жест чи дія можуть допомогти світу краще зрозуміти нашу країну, її ідентичність та її боротьбу.
Культурна дипломатія завжди відігравала важливу роль у збереженні національної ідентичності, особливо в умовах війни чи політичних потрясінь. У найскладніші періоди, коли люди стикалися з окупацією або вимушеною еміграцією, саме культура ставала тим містком, що об’єднував націю та привертав увагу міжнародної спільноти до її боротьби. Наприклад, під час Другої світової війни уряди у вигнанні активно використовували культурні ініціативи, щоб підтримати дух опору, зберегти національну свідомість серед своїх громадян і здобути підтримку світу.
Проте історія має й інші приклади сили культурної дипломатії:
- Після поразки Української Народної Республіки уряд у вигнанні підтримував культурні ініціативи, які слугували мостом між емігрантами та міжнародною спільнотою. Це включало видання літературних творів, організацію концертів і виставок українського мистецтва за кордоном. Унікальна українська культура нагадувала про боротьбу за незалежність.
- У міжвоєнний період в США, Канаді та інших країнах українська діаспора створювала культурні центри, школи та церкви, які допомагали зберігати мову, традиції та національну свідомість. Наприклад, у Канаді почали видавати український тижневик «Новий Шлях», який сприяв поширенню української культури серед діаспори та іноземців.
- Попри обмеження радянського режиму, українські митці, які виїжджали за кордон, демонстрували на міжнародних платформах унікальність української культури. Наприклад, музика композитора Мирослава Скорика або творчість художників-шістдесятників часто слугували способом висловити протест ідентичності проти радянської асиміляції.
- У період холодної війни США активно використовували джаз як інструмент «м’якої сили», організовуючи концерти по всьому світу для демонстрації цінностей свободи та відкритості на противагу радянській пропаганді. Починаючи з 1956 року, США організовували тури «джазових послів» — відомих музикантів, таких як Діззі Гіллеспі, Луї Армстронг, Дюк Еллінгтон і Бенні Гудмен, які виступали в країнах Африки, Азії, Європи та СРСР. Гастролі відомих музикантів сприяли зміцненню позитивного іміджу Америки, навіть у країнах з напруженими відносинами. Музика стала універсальною мовою, яка допомагала долати політичні бар’єри.
- Упродовж століть наші традиції і мистецтво ставали символом незламності. Ще у 1933 році, під час Голодомору, коли радянська влада намагалася приховати злочини проти українців, діячі культури за кордоном поширювали правду через виставки, концерти та статті в іноземних ЗМІ.
Десятилітні намагання росії стерти українську культуру через численні репресії проти українських письменників, закриття театрів, заборону мови — все це спроби зруйнувати нашу національну ідентичність. Сьогодні, коли рф відкрито воює проти нас, важливо не лише тримати фронт на полі бою, а й тримати оборону й перемагати на культурному.
Що показує статистика?
Українці за кордоном. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, після початку повномасштабного вторгнення понад 4,7 мільйона українців були змушені покинути країну, шукаючи притулку переважно в Європі. Наразі українці становлять одну з найбільших груп мігрантів у країнах ЄС, таких як Польща, Німеччина та Чехія. Жінки складають близько 70% дорослих біженців, що створює додаткові виклики для культурного представництва країни за кордоном. (Джерело: https://www.migrationdataportal.org/ukraine/migration-overview).
Проте незважаючи на таку масштабну присутність та близькість наших громадян до іноземців — в останніх все частіше виникає нерозуміння того, за що ми боремось і чому підтримка українців важлива. А це означає, що наша культурна дипломатія не працює сповна, і ми втрачаємо цінні можливості.
Історичний урок для нас: у 1920-х роках українська діаспора у США активно просувала ідеї незалежності через культурні заходи, зокрема, гастролі хору Олександра Кошиця. Завдяки цьому світ почув «Щедрик», який став міжнародним символом Різдва.
Тож історія нагадує: кожен голос важливий. Сьогодні наші можливості набагато ширші, ніж були 100 років тому, а ми здатні на більше! Кожна ваша дія, слово чи навіть фото в соціальних мережах допомагають наблизити перемогу.
Як діяти?
- Розповідайте про своє походження. Кожна історія — це ланка у великому наративі про Україну.
- Говоріть українською. Це не просто мова, а символ незалежності та спротиву.
- Демонструйте свою культуру. Готуйте національні страви, запрошуйте друзів на перегляд українських фільмів, розповідайте про традиції.
- Діліться правдою про війну. Спокійно, аргументовано, за допомогою фактів. Наприклад, про те, що росія випустила понад 9,6 тисячі ракет та майже 14 тисяч ударних дронів по українських містах від початку повномасштабного вторгнення, за статистикою на 20 серпня 2024 року.
Світ щодня спостерігає за Україною. Те, як ми представляємо свою країну, має значення. Наша мова, традиції, культура та історія — це те, що дозволяє Україні не лише виживати, а й процвітати у глобальному контексті.
Кожен ваш голос — це дрон в Україні. І кожна ваша дія за кордоном робить нашу перемогу ближчою.