З 20 грудня 2024 року до 25 січня 2025 року у великій залі галереї сучасного мистецтва Imagine Point триватиме виставка «Сontemporary icon».
В експозиції представили роботи із колекції галереї, що виглядають і сприймаються як сучасна (contemporary) ікона, викликаючи прямі або опосередковані асоціації. Це близько 50 творів — живопис, графіка, скульптура, кераміка, фотографія, левкас, колаж, асамбляж, інсталяція — 36-ти українських художників.
Саме слово «ікона» має грецьке походження і в перекладі означає «образ», «зображення», «картина». У християнстві це поняття закріпилося саме за предметами культу — живописними, мозаїчними або рельєфними зображеннями персонажів і подій священної та церковної історії.
Теологи давнини так пояснювали функції ікони, яка в українській традиції достатньо рано почала тяжіти до світської картини і називатися «образом»:
«Що слово повідомляє через слух, то живопис показує мовчки через зображення».
Ще з давніх часів художники намагалися оживити, «олюднити» канонічні зображення, надати біблійним персонажам портретні риси, наділити їх нетиповими для іконографії окрасами. А в межах релігійних сюжетів давали волю власній фантазії і прагнули розкрити свій талант. Так з’являлися — у нашому сприйнятті! — ніби перенесені у давнину із сучасних найекстремальніших хоррорів сцени Апокаліпсису та Страшного Суду, сюрреалістичні пейзажі раю, заселені небаченими фантастичними створіннями, метафізичні краєвиди зі старозаповітними горами, пустелями та Вавилонською вежею.
Церковники засуджували ці виявлення творчої свободи, а митці наступних поколінь надихалися ними і посилалися на них у своїй творчості. Біблійні сюжети вони часто використовували як метафори, відшукували у них співзвучні їхньому часу події та емоційні переживання.
Традиції сакрального тісно вплелися в українське мистецтво. Так на полотна Малевича перейшли хрести з риз Святого Миколая. Бойчукісти, що орієнтувалися на візантинізм і малярство українського примітиву та надихалися іконографічними композиціями і фресковим колоритом, у свою чергу вплинули на творчість художників наступних поколінь. Зокрема, Федора Тетянича (Фрипульї). А всесвітньо відомий примітивіст Никифор Криницький зображував у вигляді святих або єпископів самого себе.
Щодо contemporary art, новітнього мистецтва, то воно по-своєму трактує і трансформує, відповідно до проблем сьогодення, так звані «вічні образи», часом — у гротескному, іронічному, навіть саркастичному ключі, що взагалі властиво постмодернізму.
В інших випадках проникнення діє на рівні відчуття станів і споріднене з естетикою мінімалізму, абстрактного експресіонізму, живопису кольорового поля — згадаємо «Каплицю Ротко». Або, взагалі, вплив відбувається на рівні підсвідомості автора, коли художник навіть не замислюється над духовною ідеєю та прийомами її втілення, але його робота незбагненним чином асоціюється з іконою.
Виставка «Contemporary icon» об’єднала твори сучасних українських художників із різною мірою співвідносності — і ті, що несуть у собі пряме, усвідомлене посилання на естетику ікони, на біблійну сюжетність та символіку, й ті, в яких спільність із нею читається у композиції, колориті, стилістиці зображення персонажів, настрої та глибинній суті.
І яким чином не відбувалося б їх трактування, головне — це Образ, що занурює у світ фантазій та породжує своє, персональне бачення, свій погляд на те, що не завжди можна описати словом, але хвилює і залишається актуальним у всі часи.
