З 23 травня в Українському домі проходить виставка «ПроЗорі», присвячена творчості 5-ти київських митців-шістдесятників — Федора Тетянича, Валерія Ламаха, Флоріана Юр’єва та подружжя Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ).
Паралельно з нею, у галереї «Дукат» триває ще одна виставка, на якій представлені роботи Федора Тетянича, — «Приснився мені сон. Федір Тетянич».
Учора, 25 червня, родина Федора Тетянича та художник Геннадій Гутгарц провели прес-конференцію, на якій повідомили, що деякі живописні твори, представлені на цих виставках як роботи Федора Тетянича, вони не вважають його творами. Мова йде про 6 робіт, представлених в Українському домі та про 2 роботи, які експонують у галереї «Дукат».
Усі ці роботи належать артфундації «Дукат», і вони не вперше з’явилися у публічному просторі:
- у 2018 році вони були на виставці «InFormal» та опубліковані у відповідному каталозі,
- а від 2019 року опубліковані в електронному архіві «Ukrainian Unofficial».
«… щонайменше 7 років картини перебувають у відкритому доступі, проте чомусь тільки тепер у родини з’явилися претензії до їх автентичності», — йдеться у тексті артфундації «Дукат» на Facebook (опублікованому учора ввечері).
Галеристи придбали ці твори у художника Петра Гулина, який був у дружніх стосунках з Федором Тетяничем у молоді роки, в кінці 1960-х — на початку 1970-х років. (Тетянич тривалий час гостював у Гулина в Тернополі і подарував йому свої роботи.)
Позиція родини Тетянича
В учорашній прес-конференції взяли участь
- дружина художника Ганна Тетянич,
- син художника Богдан-Любомир Тетянич-Бублик,
- двоюрідна онука художника Ганна Михаловська,
- художник Геннадій Гутгарц,
- також виступили художники Євгенія Бєлорусець і Микита Кадан.
Ганна Тетянич каже, що бачила ці роботи на виставках давно і казала Леоніду Комському (засновнику аукціонного дому «Дукат»), що сумнівається у тому, що їх написав Федір Тетянич. Проте вирішила винести обговорення у публічний простір лише тепер, тому що нинішня виставка «ПроЗорі» має набагато більший масштаб — проходить у великому виставковому залі, охоплює набагато більше відвідувачів.
Ганна Тетянич познайомилася з Федором Тетяничем у 1993 році. Вона каже, що за 14 років шлюбу її чоловік ніколи не згадував про художника Петра Гулина, тому вона сумнівається, що він міг бути з ним у дуже близьких стосунках і подарувати цілу папку власних робіт.
Цієї ж думки Геннадій Гутгарц: він розповів, що у 2003-2004 році їздив з Федором Тетяничем у Тернопіль на фестиваль «Рейвах». Будучи в Тернополі, вони ні разу не зустрічалися з Гулиним, не бачили його на концертах, тож якби Тетянич справді дружив з цим художником, то, мабуть, захотів би зайти до нього у гості, коли був у Тернополі. (За статтею з енциклопедії Петро Гулин жив і працював у Тернополі лише у 1968–79 роках, згодом переїхав у Закарпаття, а потім у Львів, де живе і працює досі — https://esu.com.ua/article-24597 (ред.))
Але найбільше ці роботи викликають сумніви через те, що за враженнями родини та Геннадія Гутгарца, вони написані у манері, нехарактерній для Федора Тетянича:
- з гострими кутами та різкими гранями,
- нетиповою пластикою обличчя,
- в темних, майже монохромних кольорах.
Натомість ці риси вони знаходять у роботах Петра Гулина.
Також Ганна Михаловська зауважила, що зігнута фігура жінки на одній з робіт суперечить філософії Федора Тетянича, його прагненню до вільного виявлення, до свободи.
Також під час заходу Євгенія Бєлорусець говорила про важливість збереження творчої спадщини митців, про те, яка важлива роль тих, хто опікується цією спадщиною. Наводила історичні приклади, пов’язані з творчістю Франца Кафки та Сильвії Плат.
Микита Кадан зауважив, що не вважає себе дослідником та експертом з творчості Федора Тетянича, проте дуже цінує роботи цього художника, і був куратором кількох виставок з участю його робіт. Він вважає, що проблема, яка виникла сьогодні, пов’язана з тим, що роками творча спадщина Федора Тетянича гинула у всіх на очах, а нині з’явилася хвиля інтересу до його творчості.
«Це вже не забуття і ще не етап глибоких системних досліджень. Було б добре, якби експерти з різних музейних інституцій могли б розглянути цю проблему і щось довести, але українські музеї не займалися творчістю Федора Тетянича і не мають відповідної експертизи у цьому», — сказав він.
Варто зазначити, що прес-конференція проходила без можливості задавати запитання спікерам.
Позиція артфундації «Дукат»
В артфундації «Дукат» розповідають, що співпрацюють з родиною Федора Тетянича вже протягом 15 років, зокрема з вдовою, Ганною Тетянич-Бублик. За цей час «Дукат»
- організував 4 персональні виставки художника,
- багато групових виставок за участю його творів,
- надавав роботи з власної колекції для інших виставкових проєктів в Україні та за кордоном,
- подарував 2 роботи з власної колекції до Центру Жоржа Помпіду в Парижі,
- розмістив профайл Федора Тетянича в електронному архіві українського неофіційного мистецтва «UU Archive» (архів створений артфундацією «Дукат» у 2019 році за підтримки Українського культурного фонду),
- за підтримки артфундації «Дукат» та інших інституцій вийшла книга «Фрипулья. Федір Тетянич», яку написали мистецтвознавці Тетяна Жмурко, Тетяна Кочубінська, Валерій Сахарук та інші (книгу презентували 17 лютого 2022 року, до 80-річчя до дня народження Федора Тетянича).
Артфундація «Дукат» купувала роботи Федора Тетянича для своєї колекції у його сім’ї. Також Ганна Тетянич використовувала галерею і сайт «Дукату» для продажу робіт Федора Тетянича іншим колекціонерам.
В галереї кажуть, що останнім часом почали отримувати тривожні повідомлення від пані Ганни Тетянич-Бублик — скажімо, про неправильне трактування мистецтвознавцями філософії Тетянича у книзі «Фрипулья. Федір Тетянич», і що це викликало повномасштабне вторгнення (від презентації книги до 24 лютого 2022 року минуло 7 днів) тощо. (Детальніше про це — у тексті артфундації «Дукат» на Facebook). Ймовірно, вони свідчать про певні проблеми зі здоров’ям у пані Ганни.
Щодо творів Федора Тетянича, про які йшла мова на прес-конференції, — артфундація упевнена в їхній автентичності:
- вони мають сертифікати відповідності робіт,
- заяву про походження цих робіт і передачу їх до колекції артфундації «Дукат», підписану Петром Гулиним,
- а також відеозапис зі спогадами Гулина про Тетянича.
«Відколи пані Ганна розпочала свою кампанію проти артфундації “Дукат”, ми здійснили додаткові техніко-технологічні (хімічний аналіз живописного шару роботи) та мистецтвознавчі експертизи, які безумовно підтверджують: картини з колекції Гулина були створені Федором Тетяничем наприкінці 1960-х — початку 1970-х років, тобто більше ніж за 20 років до знайомства Федор Тетянича з Ганною Бублик, яке відбулося 1993 року», — йдеться у повідомленні «Дукату».