Авторка — Дарія Пожидаєва, мистецтвознавиця, арт-менеджерка галереї Imagine Point
Виставка Олександра Суся «Коридор затемнень», що триває у Coffee House DOMA, — послідовність структур, подібних до вікон у внутрішній стан. Вона не запрошує до діалогу, вона і є діалогом: безмовним, глибоко резонуючим, побудованим не словами, а формами, тінями, кольором і просторовими рішеннями.
Автор розгортає середовище, в якому роздуми стають єдиною доступною дією. Тут не йдеться про рух уперед — радше про завмирання у стані «між», яке, однак, не є стагнацією. Художник встановлює емоційний та інтелектуальний зв’язок із сучасним українським глядачем, роблячи експозицію релевантною власному досвіду. Це — осередок тиші, де раптом приходить усвідомлення себе не в ролі спостерігача, а у ролі присутнього.
Назва проєкту — «Коридор затемнень» — вже сама по собі є поетичним образом. Коридор — місце очікування, тимчасовості. Затемнення — це не лише фізична відсутність світла, а й стан розуму, душі, історії. Тут, саме у цьому «коридорі», глядач не знаходить відповідей. Але знаходить свідчення: про мить, у якій перебуває, про етапи життя та їх переходи з одного в інший.
В астрономії поняття «коридору затемнень» не є строго науковим терміном, проте воно влучно описує період, протягом якого відбувається низка сонячних та місячних затемнень, що слідують одне за одним із відносно невеликим інтервалом. Це час, коли Земля, Місяць і Сонце неодноразово вишиковуються на одній лінії, створюючи космічні «перформанси» сяйва й тіні.
Проходження крізь такий «коридор» означає переживання повторюваних моментів, коли одне небесне тіло заступає інше, тимчасово приховуючи його світло і змінюючи звичну картину неба. Історично такі явища часто наділяли особливим, іноді фатальним значенням, сприймаючи як передвісників змін чи випробувань, що впливають на долі та світовідчуття.
Чи не кожен із нас перебуває сьогодні в такому коридорі? Між війною і миром, між тишею і криком, між страхом і спробою мислити?
Ці багатошарові метафори затемнень, що торкаються як космічних циклів, так і екзистенційних аспектів людського буття, знаходять своє візуальне продовження в експозиції Олександра Суся.
Твір «Лінії Життя» — геометричне полотно, що нагадує піксельну сітку поля для всім знайомої гри тетріс. У верхній частині — квадрати сірого й чорного відтінків. Між ними — салатово-зелені блоки, ніби фрагменти тетрісу, які застрягли, бо не знайшли свого місця. Внизу — матриця черепів. 5 на 3 — 15 облич смерті, рівно викладені у сітці, як і квадрати зверху. Це образ машинного мислення, де навіть смерть стає патерном, копією.
Робота про системність і про межу. Як у грі, де ми прагнемо впорядкувати хаос, але програємо, бо система завжди більша за гравця. Тетріс тут алегорія життя: вибудовуєш, упорядковуєш — а у результаті усе зникає. І треба починати наново.
Картина «Три королі» веде нас у площину сюрреалістичної драми: порожнє, біле крісло, завислий у повітрі кубик Рубіка та три черепи, що ніби висічені на чорному камені. І все це на синьому тлі, яке так знайоме користувачам комп’ютерів під назвою «синій екран смерті».
Також на зображенні є напис «Your PC ran into a problem and needs to restart. We’re just collecting some error info, and then we’ll restart for you» (Ваш ПК зіткнувся з проблемою, і його потрібно перезавантажити. Ми лише збираємо інформацію про помилку, а потім перезавантажимо його для вас) є прямою цитатою з повідомлення про системний збій у Windows.
У сукупності ці образи стають метафорою втраченого контролю, безпорадності, безсилля перед неминучим. Використання буденної технічної фрази в контексті вічних тем життя, смерті та влади надає «Трьом королям» елементів іронії та абсурду. Величні «королі» зведені до стану «ПК, що зламався».
Робота ставить питання про те, що саме «перезавантажуватиметься» і якими будуть наслідки цього процесу, залишаючи глядача з відчуттям тривоги. Це вдале поєднання класичної іконографії з ультрасучасним символом для створення потужного алегоричного висловлювання.
Але кубик Рубіка зібраний. І тут знову запитання: вирішена головоломка — ознака того, що завдання виконано? Чи це лише ілюзія впорядкованості у світі, що балансує на межі краху?
Тема інформаційних обмежень та суспільної (не)чутливості гостро заявлена у творі «I’ll be back», де з розверстої землі проступає череп зі схрещеними кістками, оточений численними руками, що демонструють жест «like», а над усім цим – іконка «Sensitive Content» з перекресленим оком.
Яка іронія! Те, що є суттю трагедії — смерть, небезпека — маркується як «чутливий контент», щось, що слід приховати. А «лайки» — чи це схвалення, чи байдужість, чи просто автоматична реакція на контент, що шокує, у соціальних мережах?
Монохромна, приглушена гама картини підкреслює атмосферу прихованої загрози та моральної двозначності.
Використовуючи відомий культурний код (фразу з «Термінатора») та сучасні символи, Олександр Сусь коментує актуальні проблеми цензури, маніпуляції інформацією та неминучість зіткнення з незручною правдою. Це дилема про те, як суспільство реагує на такі «повернення» і чи готове воно до них. Художник майстерно поєднує поп-культурні алюзії з глибокою семіотикою для створення напруженого, тривожного зображення, що спонукає до роздумів.
«Коридор затемнень» Олександра Суся — це складний, насичений семантикою живописний проєкт. Художник не боїться розкривати больові точки сучасності, використовуючи для цього багатий арсенал візуальних метафор та символів.
Його техніка варіюється від графічної чіткості до живописної експресії, завжди підпорядковуючись концептуальному задуму. Це мистецтво, що апелює до глядача, здатного пройти власним «коридором затемнень» у пошуках проблиску розуміння та катарсису. І саме в цій готовності до співпереживання та співмислення полягає непересічна цінність та актуальність виставки Олександра Суся.
Його коридор — це не глухий кут, а простір для рефлексії, а отже — для надії.
Виставка триватиме до 22 червня 2025 року. Адреса — Київ, вул. Микільсько-Слобідська 4В.
Фото зі сторінки художника Олександра Суся у Facebook.