Ідея повернення в Україну втрачених культурних цінностей на початку ХХ століття набула справжнього розмаху під час боротьби за державну незалежність. Нищівним ударом по національній культурній спадщині стала Друга Світова війна, внаслідок якої Україна втратила таку кількість найцінніших музейних, архівних та книжкових фондів, яка дозволяє говорити про справжню руїну, «культурний Апокаліпсис», наслідки якого лишаються неподоланими дотепер.
Факти переміщення національних реліквій, досвід та ключові напрямки здійснення державної політики України щодо повернення та реституції культурних цінностей на сучасному етапі розглядає в своїй монографії провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук Сергій Кот «Повернення і реституція культурних цінностей у політичному та культурному житті України (ХХ — поч. ХХІ ст.)».
Конкретно-історичні дослідження вивчають втрати культурних цінностей України на різних етапах її розвитку, зусилля держави та громадськості по їх розшуку, поверненню і реституції. Перші наукові публікації з даних питань були нечисленними і припадають на період Української революції 1917–1921 рр. та на добу «українського відродження» 20-х рр. ХХ ст. Їх предметом були приклади втрат культурних цінностей України, опис зафіксованих в музеях, архівах та бібліотеках Росії українських реліквій, зокрема, клейнодів українського козацтва. Протягом кількох десятиліть в умовах СРСР ці дослідження обмежувалися втратами українських культурних цінностей внаслідок Другої Світової війни, і зосереджувалися виключно на збитках, завданих культурі України нацистською Німеччиною та її союзниками. Лише після здобуття Україною державної незалежності питання повернення та реституції культурних цінностей стали предметом дійсно об’єктивного та всебічного розгляду. Висвітлюються зусилля української влади та наукової громадськості щодо повернення українських культурних цінностей з Росії за доби Центральної Ради та Української Держави.
Українськими науковцями багато зроблено для висвітлення знищення та вивезення українських культурних цінностей до Росії радянським комуністичним режимом у 20–30-х роках ХХ ст. Напрацьовано значний документальний матеріал та відновлено процес переговорів між УСРР та РСФРР щодо обміну культурними цінностями між музеями України та Росії, що мав місце наприкінці 1920-х — на початку 1930-х рр., участі України у реалізації умов Ризького мирного договору 1921 р. в частині реституції культурних цінностей. Однім із пріоритетних стала тема долі культурних цінностей під час Другої Світової війни, при розкритті якої значна увага приділяється втратам культурних цінностей під час радянської евакуації музеїв, архівів та бібліотек України, ґрунтовному вивчень документів нацистської Німеччини щодо її політики по відношенню до культурних цінностей, обставин вивезення та знищення українських культурних надбань внаслідок бойових дій та окупації, повоєнної реституції культурних цінностей України. Почали досліджуватися питання формування державної політики України у сфері повернення та реституції культурних цінностей після проголошення її державної незалежності, у тому числі в контексті її міжнародних відносин. Разом з тим, за підсумками розгляду історіографії питання слід звернути увагу, що практично не дослідженими дотепер лишаються питання, пов’язані з долею «трофейних фондів», які внаслідок Другої Світової війни потрапили на територію України, та стан вирішення питань повернення і реституції культурних цінностей в Україні у період 1950-х — поч. 1990-х рр. Також до останнього часу не було здійснено панорамного, комплексного та системного висвітлення місця і ролі повернення та реституції культурних цінностей у політичному та культурному житті України у ХХ — на поч. ХХІ ст.
Читати повний текст монографії