25 листопада в Одеському художньому музеї відкривається нова виставка пізніх етюдів Миколи Глущенка «Остання свобода». В експозиції представлено 31 роботу художника пізнього періоду, зокрема, графічні та живописні натюрморти, пейзажі і ню. В останнє десятиліття свого життя митець відійшов від реалізму, його роботи більше сповнила імпресіоністична чуттєвість. Відкриття виставки відбудеться онлайн-форматі о 13:00, після чого її можна відвідати наживо.
Микола Глущенко (1901-1977) був талановитим художником з незвичайною долею. Його постать була настільки ж неоднозначною, наскільки і талановитою: шлях художника він поєднував з кар’єрою агента розвідки, радянського шпигуна з позивним «Ярема».
Народився художник в 1901 році в Новомосковську (нині Дніпропетровської області). Відучившись якийсь час у Донецькому комерційному училищі, в Першу світову був мобілізований до Добровольчої армії Денікіна. Відступивши разом з товаришами по службі в Польщу, потрапив там у табір для військовополонених, звідти втік та емігрував до Німеччини. Там спочатку навчався в школі-студії Г. Балушека, а згодом – в Берлінській віщій школі образотворчого мистецтва. Навчання і проживання молодого Глущенка у Німеччині підтримували українські діаспоряни: гетьман Скоропадський, письменник Володимир Винниченко, колишній представник УНР в Німеччині, мовознавець Роман Смаль-Стоцький. Між двома світовими війнами Микола Глущенко жив у Німеччині, Франції та Іспанії. Художник товаришував з Анрі Матіссом та Пабло Пікассо та іншими світовими митцями, писав портрети письменників та митців, влаштовував виставки. Понад десять років творчість поєднував з роботою таємного агента радянської розвідки, здобував секретні креслення військової техніки. Зокрема, на півроку раніше за Ріхарда Зорге здобув дані про підготовку нападу Німеччини на СРСР. У 1936 році Глущенко повернувся до СРСР й другу половину життя присвятив викладанню живопису в Київському художньому інституті (нині — НАОМА) та подорожам, з яких привозив пейзажі та ескізи.
На жаль, з того, що художник створив наприкінці 1930-х і на початку 1940-х років, не зберіглось. Вціліло лише кілька етюдів, написаних у Москві в 1942—1943 роках. Загалом за життя Микола Глущенко написав за різними даними понад 10 тисяч картин. Серед них найбільше пейзажів. Роботи автора зберігаються у приватних колекціях і експонуються в музеях в Україні, Росії, Франції, Німеччині, США, Канади тощо.
Натюрморти та пейзажі художника – тонкі й чуттєві. Відомо, що у пейзажі Глущенка був закоханий Максим Рильський. Він писав: «Коли дивлюсь на речі Глущенка, присвячені ним улюбленій Конча-Заспі, то не раз ловлю себе на думці: та отут же саме я блукав, під цією-от мрійною березою відпочивав, розмовляючи з друзями, цією стежкою йшов самітно, тихенько співаючи… Вода, – а вода, це, як кажуть, один із «каменів спотикання» для художника, – вода, змальована Глущенком, раз у раз примушує мене, затятого рибалку, подумати про вудочку, скрикнути вголос: «Отут, мабуть, здорово ловиться краснопір!».
Триватиме виставка «Остання свобода»: пізні етюди Миколи Глущенка до 25 січня 2021 року в в Одеському художньому музеї (Софіївська, 5а).
Подія на Facebook
Фото та джерело: OFAM