Юрій Гіттік, Марія Щур
Ім’я визначного німецького філософа і психіатра Карла Ясперса зараз на слуху в зв’язку з його знаковою книгою «Питання про провину» (1946), тема якої — провина та відповідальність нації за війну, — на жаль, знову стала дуже актуальною.
1983 року Олександр Аксінін зробив пам’ятний офорт до 100-річчя від дня народження Карла Ясперса. Він представляє своєрідний візуальний огляд двох найважливіших вчень Ясперса — теорії історії та філософії екзистенціалізму, і включає основні поняття й терміни, вписані у зображення (німецькою та російською мовами, нижче виділені жирним шрифтом). Посилюючи візуальний ефект, Аксинін в одному з відбитків вписав у центральний квадрат власний текст-роздуми щодо теорій Ясперса.
Базовою концепцією теорії історії Ясперса є поняття осьового часу (Achsenzeit) у світовій історії — період 800-200 років до нашої ери. Саме тоді, паралельно в кількох різних культурах світу виникли ключові філософські, релігійні й наукові вчення, які суттєво вплинули на подальший розвиток людства.
Мотив часу візуально представлений образом стилізованого годинника: на офорті зображений квадратний 24-годинний циферблат, складений із пронумерованих за годинниковою стрілкою прямокутників. Хід часу показано умовним рухом стрілки прямокутниками циферблату. Тема осьового часу чітко позначена назвами його основних епіцентрів, вписаних у кількох прямокутниках — буддизм і джайнізм в Індії, конфуціанство і даосизм у Китаї, біблійні пророки. Візуально ідея осьового часу акцентована символічною наскрізною лінією-«віссю» з чорних поперечних смужок, яка проходить через прямокутники. Шкала часу «прив’язана» до хронології життя самого Ясперса: в перший прямокутник вписана дата його народження, а в останній — дата смерті.
Три стани буття в екзистенційному вченні Ясперса ґрунтуються на понятті охоплювальне. Всесвіт – Усе (das All) — охоплює всі об’єкти та представляє предметне буття або світобуття (Weltsein). Існування (Existenz), як другий стан буття, дозволяє протиставити загальному Усьому індивідуальне Одиничне (das Einzige). Трансценденція як третій стан буття — це абсолютно охоплювальне (das Umgreifende schlechthin), яке об’єднує Усе та Одиничне в Одне (das Eine).
В офорті охоплювальне інтерпретується образотворчими засобами як принцип обрамлення. Саме цей принцип диктує загальну композицію офорту, де свого роду «рамка» облямовує центральне біле поле. “Рамка” символічно представляє Усе: вона об’єднує 24 окремі прямокутники, кожен із яких містить ідентичну фігурку як образ окремого Одиничного. Унікальність кожного Одиничного передається особливим варіантом однакової фігурки, що відрізняється положенням ніг, зображенням у її внутрішньому полі й загальним тлом. Трансценденція, як всеохоплююче, безпосередньо не зображається, вона швидше відображається загальною картиною офорту — єдиним цілим, що сполучає Все та Одиничне в Одне.
Декілька варіантів блинтового тиснення (іноді з розфарбуванням) додаткових фігурок Одиничного у центральному полі ніби розширюють світобуття й підкреслюють його всевідкритість (Alloffenheit) та необмежену всеосяжність.
Обрамлення як візуальна інтерпретація поняття охоплювального посилюється в офорті візуальною рекурсією: кожна фігурка Одиничного також є свого роду “рамкою”, що облямовує індивідуальне міні-зображення в її внутрішньому полі*.
В офорті вписані й інші спеціальні терміни екзистенційного вчення Ясперса, зокрема, вдумування (hindenken), непередбачуване (unberechenbare), провал (Scheitern) та інші.
Варіанти офорта також включають кілька відбитків з іншими зображеннями в центральному полі (малюнками або блинтовим тисненням) як варіації додаткових елементів, що органічно поєднуються з «рамкою» офорта.
* – раніше подібна “фігура з кімнатою всередині”, як назвав її Аксінін (напис на ескізі 1976 р.), була використана як основа композиції багатоваріантного офорта «Звіти про прецеденти» та серії нетиражної графіки «Космології».