Інтерв’ю з Марією Щур та Юрієм Гіттіком, дослідниками творчості Олександра Аксініна
У травні цього року роботи Олександра Аксініна, українського художника-графіка, вперше були представлені на виставці у Тель-Авівському музеї образотворчих мистецтв.
Марія Щур та Юрій Гіттік, популяризатори і збирачі творчості Олександра Аксініна розповіли «Антиквару» про цю виставку.
— Досліджувати творчість Олександра Аксініна ви почали давно. Розкажіть детальніше про свій досвід, про свій шлях.
Юрій Гіттік: Почалося це давно, наприкінці 1970-х. Ми дружили з Аксініним, тісно спілкувалися. Це був важливий період нашого життя. Після загибелі Олександра Аксініна я зробив перший повний каталог його друкованої графіки. Робота була непроста: вручну, без комп’ютера… Пам’ятаю, як нарізав «локшиною» рядки і вклеював сторінки. Разом із групою ентузіастів ми підготували каталог до друку та насилу «пробили» його видання до виставки, яка відбулася у Львівському музеї українського мистецтва в 1987 році.
Пізніше, коли ми переїхали до Ізраїлю, Марії на думку спала така світла ідея — зробити сайт Аксініна.
Марія Щур: Поки ми шукали, хто б міг його зробити, син підріс та «збудував». Запустили сайт у 2008 році, спочатку англійською та російською мовами, а з 2014 — і українською.
Юрій: Наразі — це вже третя версія сайту. Тепер там зібрано величезну кількість матеріалів: не лише друковану графіку, а й роботи нетиражної, унікальної графіки та живопису, ескізи, малюнки, тексти, фотографії…
Марія: Так, роботи було багато. Пізніше ми додали ще один великий розділ — «арт-оточення Аксініна». Останніми роками займаємося описом офортів.
— Як з’явилася ідея виставки в Ізраїлі?
Юрій: Ще з початку 90-х ми хотіли зробити виставку робіт Аксініна в Ізраїлі, саме в музеї, але не вдавалося… І ось минулого літа я знову звернувся до Тель-Авівського музею образотворчих мистецтв. Спершу отримав письмову відповідь, мовляв, неможливо, все розплановано на кілька років уперед… Тоді я попросив головну кураторку музею Міру Лапідот про п’ятихвилинну зустріч, аби лише «фізично» показати кілька робіт художника. Коли Міра побачила роботи, вона сказала: «Вау!». І вирішила — робитимемо виставку поза планом!
— Що являє собою виставка, яка її концепція загалом? У якому обсязі представлені роботи та з яким головним посилом?
Юрій: Виставка не просто знайомить відвідувачів з українським майстром графіки Олександром Аксініним, а й розкриває особливості його творчості. Її назва — «Strange Kingdoms».
«Strange» в англійській мові має цілий спектр значень: незвичайне, чуже, незнайоме, дивне… «Kingdoms» (королівства) — відображає множинність світів, створених Аксініним, і перегукується з назвою однієї із серій робіт в експозиції — «Королівство абсурдів Джонатана Свіфта». Так назва виставки задає особливу тональність темі абсурду, представленій цією серією робіт та циклом «Аліса в країні чудес» за книгою Льюїса Керрола.
Цей центральний наратив виставки — і один із головних у творчості Аксініна — починається з м’якого, алогічного, парадоксального абсурду в «Алісі» і продовжується дуже жорстким абсурдом-пародією та сатирою Джонатана Свіфта, що, на жаль, абсолютно актуально та співзвучно сьогоднішньому життю…
Крім цих двох великих серій, експозиція включає кілька ранніх робіт, які показують генезис «Аліси», а також добірку невеликих офортів-екслібрисів, які добре представляють стиль, візуальні засоби і — гумор Аксініна… Виставка не дуже велика, але дуже ємна, концентрована, «енергетично заряджена», як і вся творчість художника.
Рішення головної кураторки музею Міри Лапідот зробити зараз виставку українського художника — це також і жест підтримки України від Ізраїля.
Марія: Виставка йде дуже успішно. Цей музей — один із головних центрів мистецтва в Ізраїлі, тут завжди багато відвідувачів: і ізраїльтян, і туристів з усього світу. Юра проводить екскурсії англійською, івритом, українською, російською.
— Ви проводите тури виставкою?
Юрій: Так, весь час. Помічаю, як під час екскурсій у людей буквально очі розкриваються. Як зазвичай люди дивляться незнайоме мистецтво? Просто ковзають поглядом та йдуть далі. І тут теж — народ спершу звично «ковзає», потім зацікавлюється, помічає якісь деталі… На виставці є збільшувальне скло. Тож люди беруть лупу, починають розглядати та «занурюватися»… Ви навіть не уявляєте собі реакцію глядачів!
— Чи є якісь відгуки у пресі про виставку?
Юрій: Поки що небагато, в основному отримуємо усні відгуки, але чекаємо і публікації в пресі.
Розкрию один маленький секрет: виставка Аксініна готувалася «в тіні» виставки Альберто Джакометті, яку музей відкривав водночас у новому приміщенні. Окрім двох головних будівель, музей мистецтв має ще виставковий павільйон Олени Рубінштейн. Кілька років його докорінно перебудовували і нарешті в травні відкрили великою виставкою Джакометті. Зусилля усіх музейних працівників, служб, журналістів були спрямовані саме на цей проект. Аксінін весь час «конкурував» з Джакометті — і в оформленні робіт, і у підготовці матеріалів, і навіть у розвісці. Але ще є час, виставка триватиме до кінця жовтня.
Загалом, музей зробив фантастичну — додаткову, поза планом — роботу. Коли я розповідав про виставку знайомим музейникам в інших країнах, то вони коментували однаково: у нас зробити таку позапланову виставку практично неможливо. Тож ми дуже вдячні музею, Мірі Лапідот та кураторці Емануелі Кало, що виставка все-таки відбулася.
Спілкувалася Ганна Шерман
Головне фото — M. Perlin/TAMA