Інтерв’ю з Геннадієм Козубом, співзасновником та організатором резиденції сучасного мистецтва «Бірючий»
Резиденція «Бірючий» існує вже 18 років. За цей час вона стала символічним місцем для багатьох творчих людей. Проєкт допомагав художникам знаходити натхнення, розвиватися, обмінюватися думками та ідеями.
Спочатку проєкт базувався на острові Бірючий, що в Азовському морі. Згодом виїзні резиденції відбувалися у Польщі, Німеччині, США та багатьох інших країнах. Попри усі труднощі, пов’язані з війною, арт-резиденція продовжує працювати. Вона зберігає свою творчу атмосферу, сприяє розвитку мистецтва та зближує талановитих людей з усього світу.
У 2023 році арт-резиденція «Бірючого» тривала від 433-го до 447-го дня війни. Це дало і назву проєкту — «Biruchiy Borowiec “433—447″». Вона проходила у маленькому польському селищі Анджейова, розташованому за дві години їзди від Варшави.
Геннадій Козуб, організатор та комісар «Бірючого», розповів мистецтвознавцю та куратору Андрію Сігунцову про резиденцію 2023 року, про актуальність мистецтва і комунікації під час війни.
«Завдяки мистецтву ми можемо краще розповісти світу про сучасні події». Чому організовують арт-резиденції навіть під час війни
Андрій Сігунцов:
— Під час війни багато сфер життя страждають, особливо — культурна і мистецька. Як виникла ідея проводити мистецькі резиденції у такий час?
Геннадій Козуб:
— На початку повномасштабного вторгнення в усіх нас був шок, художники не могли знайти собі місця для творчості. Ми активно волонтерили, допомагали організувати побут біженцям, зокрема в наших партнерських резиденціях.
Однак вже за декілька днів ми помітили перші мистецькі твори, що відображали тематику війни. У березні ми організували першу онлайн виставку в Музеї плакату в Оґако. Потім розпочали виставковий проєкт із плакатами воєнного часу в Запоріжжі. Його результати можна побачити у вигляді книги.

Згодом виникла ідея зібрати художників на Закарпатті, у селищі Нижнє. Так народилась наша перша резиденція під час війни. Результати цієї резиденції ми представили у Варшаві у вересні 2022 року. І саме тоді польські колеги запропонували мені організувати резиденцію у Польщі. Нашу ініціативу підтримали, тому що мистецтво та митці вкрай важливі для суспільства не лише в мирні, а й у складні періоди. Завдяки мистецтву ми можемо краще розповісти світу про сучасні події. Мистецтво стає інструментом комунікації, допомагає висловити те, що складно передати словами, є потужним засобом впливу на емоції людей.
— Яку роль відіграють культурні комунікації під час війни, зокрема — в умовах гібридної війни?
— Завдяки культурній комунікації закордонні друзі допомагають нам у всіх сегментах спротиву російській агресії. Допомагають з розміщенням художників та їхніх родин, надають фінансову допомогу на усі необхідні речі, підтримують нові проєкти, створені вже під час війни.
Думаю, що така комунікація важлива не тільки в мистецькому середовищі, адже війна нікого не залишає осторонь.
Щодо мистецьких резиденцій — вони створюють унікальну можливість для спілкування, обміну знаннями, ідеями. Війна — це час викликів, тривог, час, коли художникам є про що розповісти. Українські художники — представники нашої нації, а світ хоче зрозуміти, хто ми, українці. Як ми стоїмо на захисті своїх цінностей у такий нелегкий час.

— Які мистецькі проєкти ви вважаєте особливо важливими і показовими?
— Усі мистецькі проєкти, незалежно від їхнього масштабу, наразі мають велике значення. Українське мистецтво ніколи не було настільки актуальним, як російське, яке довгий час інтенсивно фінансово підтримували. Російські багатії і далі витрачають великі кошти на підтримку війни та пропаганду. Тому ми маємо активно показувати нашу українську культуру світові, розповідати про неї.
Зрозуміло, що під час війни у першу чергу потрібна військова техніка та обладнання. Але мистецтво також є надзвичайно важливим інструментом, який має великий вплив на нашу боротьбу за свободу та мир. Кожен художній проєкт — маленький, але важливий «поріз» на тілі нашого ворога. Мистецтво допомагає засвідчити нашу ідентичність, розповісти про наші цінності та принципи, тож ми повинні підтримувати кожну ініціативу, яка сприяє популяризації нашої культури і поширенню правдивої інформації про нас у світі.
«Завжди працюємо за принципом “свіжого повітря”». Про відбір учасників резиденції
— Як фінансується проєкт мистецької резиденції? Як вам вдалося знайти підтримку в таких складних умовах?
— Фінансування проєкту забезпечили наші польські партнери. Зазвичай для таких проєктів залучають приватні ініціативи або отримують грантову підтримку. Зараз ми бачимо мережування різноманітних мистецьких заходів, з’являється дедалі більше пропозицій щодо грантової допомоги…
Усе це вказує на те, що є інтерес та підтримка розвитку мистецтва. Навіть в умовах війни.

— Як проходив відбір художників для участі в резиденції: які критерії та принципи ви застосовували, хто цим займався?
— Відбір художників для участі у цьогорічній резиденції ми робили разом з Оленою Сперанською. Ми зіткнулися з деякими обмеженнями, оскільки не всі запрошені художники мали можливість приїхати до Європи через воєнний стан.
Процес відбору завжди має лабораторний характер, але завдяки 18-річному досвіду співпраці з різними авторами, ми можемо уявити, яким може бути кінцевий результат. Тож під час відбору ми звертаємо увагу на різні аспекти:
- творчий потенціал художника,
- його історію та розвиток,
- поточні проєкти, над якими працює митець.
Враховуючи індивідуальні особливості кожного художника, ми розуміємо, у яких колабораціях та напряпрямках могли б працювати учасники резиденції. Тож особисте знайомство з кожним художником, розуміння його творчої історії та проєктів допомагають нам зробити об’єктивний відбір учасників, і такий підхід завжди дає позитивні результати. Ми завжди працюємо за принципом «свіжого повітря», тому запрошуємо нових учасників, а також враховуємо заявки та рекомендації, які надходять до нашої організації. Усе це забезпечує успішну та цікаву роботу під час резиденції, стимулює розвиток митців.

«В одному просторі були живопис, графіка, скульптура, фотографія та відео». Про фінальну виставку арт-резиденції
— Розкажіть, будь ласка, про фінальний проєкт мистецької резиденції.
— Фінальним проєктом резиденції «Biruchiy Borowiec “433—447″» стала виставка у Muzeum Nadwiślańskie w Kazimierzu Dolnym. Кураторкою виставки була Дорота Северин-Пухальська, керівниця відділу Kamienica Celejowska Надвіслянського музею в Казімежі-Дольному.
Розміщення виставки у Музеї Надвіслянському в Казімежі Дольному мало кілька важливих аспектів. Зазвичай резиденції сучасного мистецтва пропонують художникам працювати у новому середовищі та взаємодіяти з іншими митцями. Тут виставка в музеї, що знаходиться поруч з резиденцією, створила можливість для спілкування, обговорення і обміну ідеями між митцями та публікою. Також музейна виставка сприяла творчому процесу, сприйняттю нових концепцій і підходів у мистецтві. Це привернуло більше уваги до творів художників, які брали участь у проєкті.
Важливо зазначити, що ця мультимедійна виставка продемонструвала результати арт-резиденції та об’єднала роботи художників різних жанрів і дисциплін. В одному просторі були живопис, графіка, скульптура, фотографія та відео. Це створило унікальну можливість для творчого експерименту та для синергії між різними художниками, що збагачує мистецьку сцену.
— Яка мета і призначення проведення мистецької резиденції загалом? Яких довгострокових змін і впливів на мистецьке середовище ви сподіваєтесь досягти за допомогою цього проєкту?
— Призначення мистецьких резиденцій полягає в культурному обміні між резидентами.
У нашому випадку це також сприяло зміцненню культурних зв’язків між країнами, з представниками яких ми співпрацювали. Крім того, усі міжнародні виставки, фестивалі, концерти та інші заходи зараз мають ще одну мету — показати солідарність та підтримку України у цей важкий час.
Виставка резиденції та роботи з проєкту будуть представлені на міжнародних подіях та виставках. Це дозволить митцям показати свої твори ширшій аудиторії. Ми плануємо продовжувати проєкт у 2024 році, щоб зміцнювати мистецьку спільноту та сприяти її розвитку у майбутньому.
Загалом, мистецтво — це важливий інструмент для висловлення, для протесту проти воєнних конфліктів. Художники часто використовують свої твори, щоб висловити незгоду, викрити насильство та жахи війни. Це привертає увагу до проблеми та мобілізує громадську думку щодо перемоги і миру.
Також, у контексті сьогодення, мистецтво може мати терапевтичний ефект: як для ветеранів, так і для цивільного населення, яке постраждало від наслідків війни. Мистецькі проєкти — музичні, візуальні або театральні — можуть допомогти подолати травми та сприяти загальному емоційному відновленню.
Виставки, виступи, обговорення в межах художніх проєктів створюють простір для роздумів та діалогу про причини і наслідки війни. Вони можуть стимулювати позитивні зміни у свідомості та спонукати до дій, спрямованих на побудову миру.
Фото — Христина Соломчук.