Чому у Львові намагалися знищити скульптуру жінки та що з цим робити
20 серпня у Львові відкрився щорічний Тиждень скульптури. В рамках цього проєкту у Стрийському парку представили 8 робіт українських та іноземних сучасних скульпторів. Одна з робіт — скульптура «Впевнена» Василя Корчового.
Ця скульптура викликала багато суперечок. 23 серпня її намагалися підпалити, обливши переробленим мастилом. Куратор Львівського тижня скульптури Павло Гудімов назвав цей акт замовним.
Подія, що відбулася у Львові, — це не щось нове у розвитку людства.
В історії є багато фактів, коли люди знищували мистецтво.
• Іконоборство у Візантії (VIII-IX століття): релігійний конфлікт, який призвів до масового знищення ікон і релігійного мистецтва.
• Протестантська Реформація (XVI століття): в контексті релігійних змін в Європі багато церковних мистецьких творів було знищено чи пошкоджено.
• Культурна революція в Китаї (1966-1976): масове знищення хунвейбінами (з китайської — червоногвардійцями) культурних об’єктів з метою створення нової комуністичної культури.
• Радикальний ісламізм: терористи, на зразок Талібану та Ісламської держави, систематично знищували давні пам’ятники та мистецькі твори.
• Французька революція: революціонери вандалізували та знищували королівське мистецтво та символіку.
Які психологічні причини такої поведінки? Психолог Лев Виготський встановив, що під час створення витворів мистецтва (або комунікації з ними) ми вивільняємося із «жорсткої сітки асоціацій». І звільнення це відбувається через конфлікт, який виникає у підсвідомості.
Він писав, що коли ми споглядаємо античну скульптуру Ніки Самофракійської, то, з одного боку, відчуваємо її важкість (вона виготовлена з мармуру), а з другого — нас охоплює ідея легкості (одяг, що розвивається від вітру; крізь тонкий прозорий хітон просвічується прекрасна пружна фігура сильного тіла). Тоді ми відмовляємося від одного й другого — і відбувається «розвтілення». Тобто виникає така собі естетична шизофренія роздвоєння матеріалу і форми: камінь важкий, але літає, він живий; крила легкі, але із каменю, тобто мертві. У підсвідомості виникає конфлікт, дисонанс, який призводить до катарсису.
Коли у нас є своя думка, і коли ми натрапляємо на іншу, то ми відмовляємося від своєї і не приймаємо іншої — у нас зникають усі думки. Саме цим кітч та вторинність відрізняються від справжнього мистецтва.
Кітч — це коли ідеї автора відповідають загальноприйнятій, тривіальній думці, і в нас не виникає конфлікту, а це означає, що немає очищення, немає катарсису, немає трансформації та розвитку.
Що більшим шедевром є витвір мистецтва, то більший конфлікт він викликає у підсвідомості глядача.
Чому у Львові у деяких людей цей конфлікт набув патологічного характеру?
На мій погляд, суть проблеми полягає у низькому рівні розвитку естетичного інтелекту, який поряд із професійним та психологічним відіграє визначальну роль у нашому бутті.
На думку філософа Імануїла Канта, естетичний смак — це «можливість естетичної здатності судження здійснювати вибір із всезагальним значенням».
Слід зауважити, що, окрім доброго смаку, естетична теорія також виділяє:
• Нерозвинутий (або «вузький») смак. Його носії — це люди з невисоким рівнем культури, обмеженим досвідом спілкування з художніми цінностями. У них відсутній критерій доброго та поганого, красивого та потворного. Для них характерна необґрунтованість оцінок та безпорадність у судженнях щодо якості об’єкта.
• Зіпсований естетичний смак. Люди із таким смаком отримують задоволення від споглядання негарних явищ і не цінують справжньої краси. Підступність таких уявлень полягає в тому, що їх носії активно рекламують негативне у людських проявах, пропонуючи його як стандарт.
У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків я не раз був свідком ситуацій, коли батьки викликали поліцію з проханням заборонити експонування творів, які, на їх думку, не є мистецтвом.
Також вони іноді просили видати довідку про те, що даний експонат можна показувати дітям.
Іншою реакцією були акції протесту: «фанати» сучасного мистецтва звільняли свої сечові міхури під дверима музею тощо.
Причини такої реакції є об’єктивними — це результат цілеспрямованих дій комуністів, які винищували українську культуру та її представників: палили твори Йогана-Георга Пінзеля, розстрілювали Михайла Бойчука та Василя Седляра, систематично винищували українські духовні еліти.
Але є і суб’єктивні: у нас було тридцять років, щоб звернути увагу на сучасне мистецтво на державному рівні, а натомість сорокамільйонна нація має лише один музей сучасного мистецтва, і той — приватний.
Що із цим всім робити?
Існують три основні шляхи розвитку естетичного інтелекту:
• розвиток уміння бачити і розуміти прекрасне у природі та у всьому, що нас оточує;
• персональна творчість;
• комунікація із справжнім мистецтвом: споглядання, слухання і т.д. Тобто комунікація із правдивим мистецтвом через переглядання каталогів видатних художників, походи у музеї, театри, читання творів, які витримали випробування часом.
Тому діти із трьох років вже мають відвідувати музеї та щось там творити, «щоб око звикало» і «пальчики розвивались». Звісно, це має бути у формі ігор, як роблять у всіх цивілізованих країнах.
Нам потрібно створити комплексну програму із інтеграції України у світову спільноту сучасного мистецтва.
- Внаслідок її реалізації в Україні мають відкритися десятки приватних та державних сучасних музейних інституцій.
- Світ має дізнатися, що Володимир Татлін, Казимир Малевич, Олександр Архипенко, Олександра Екстер, Василь Кандинський, Давид Бурлюк та інші — це частина української культури.
- Наші митці та куратори стануть бажаними гостями на світових мистецьких майданчиках, а у музеях з’являться діти різного віку, які будуть створювати свої перші шедеври.
На завершення, власне, щодо самої скульптури «Впевнена». Такі прийоми відображення жіночих пишних форм людство використовувало у минулому, починаючи від часів палеоліту (віднайдені артефакти 30 тисяч років до нашої ери). Вчені вважають, що люди їх створювали як обереги та символ родючості.
Так відбувається і сьогодні. Наприклад, роботи всесвітньо відомого митця Фернандо Ботеро щорічно збирають мільйони відвідувачів із усього світу.
Жінка з дзеркалом. Міська скульптура Фернандо Ботеро, розташована в Мадриді, Іспанії.
P.S. Хочу звернутися до всіх «кандидатів наук», які хайпували на цій темі і висловлювали своє незадоволення тим, що у Львові з’явилася така скульптура: якщо Ви не розумієте якоїсь мови, то це не означає, що вона погана. Спробуйте вивчити алфавіт і, можливо, тоді ви зміните думку.
Віктор Корсак,
фундатор Музею сучасного українського мистецтва Корсаків