Ася Арман
КОЛЕКЦІОНУВАННЯ Й ДОСІ ЗАЛИШАЄТЬСЯ МАЛОВІДОМОЮ ТЕМОЮ ДЛЯ ШИРОКОГО ЗАГАЛУ В УКРАЇНІ. АБИ ТРОХИ РОЗВІЯТИ ТАЄМНИЧИЙ ОРЕОЛ НЕДОСТУПНОСТІ ТА ЕЛІТАРНОСТІ ЦІЄЇ СПРАВИ, СЛІД ЗАВІТАТИ НА ВИСТАВКУ “ЧАС ЗБИРАТИ”, ЯКА ПРОХОДИТИМЕ З 11 ГРУДНЯ ДО БЕРЕЗНЯ В ОДЕСЬКОМУ МУЗЕЇ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА.
Зазвичай погляди та інтерес відвідувачів музею належать предметам мистецтва, але на цій виставці фокус зміщується на важливу фігуру, без якої, можливо, не було б нагоди насолоджуватись цінними арт-роботами – на колекціонера. Адже за кожною картиною стоїть своя історія та її власник, які часто не менш цікаві, ніж сам експонат.
Експозиція проєкту «Час збирати» – це 13 залів з понад 200 роботами із приватних зібрань колекціонерів сучасного мистецтва: Андрія Адамовського, Бориса та Тетяни Гриньових, Анатолія Димчука, Вадима Мороховського. У відвідувачів музею буде можливість побачити твори всесвітньовідомих художників Сальвадора Далі, Марка Шагала, Олександра Богомазова та багатьох інших.
Зали розділені на 10 тем. Розглянемо основні.
Колекціонування в минулому
Ця зала присвячена екскурсу в історію колекціонування на теренах України. Богдан та Варвара Ханенки, Яків Перемен, Іван Терещенко, Ігор Диченко, Михайло Кнобель — ці колекціонери залишили по собі визначні зібрання. Деякі з них стали базою для музеїв, деякі знайшли свій дім в приватних колекціях.
Ці люди зробили неабиякий внесок в розвиток мистецтва — підтримували митців, досліджували та популяризували маловідомі школи, забезпечували збереження робіт художників, ініціювали створення художніх музеїв в Україні.
Колекціонування в сучасності
До експозиції увійшли роботи з різних зібрань колекціонерів сучасного мистецтва, які достойно продовжують цю важливу справу — Вадима Мороховського, Андрія Адамовського, Бориса і Тетяни Гриньових, Анатолія Димчука.
Чимало хитросплетінь поєднують колекціонерів минулого та сучасності. Так Вадим Мороховський придбав велику колекцію одеського нонконформізму у Михайла Кнобеля. На базі цього зібрання за його ініціативою було створено Музей сучасного мистецтва Одеси. Андрій Адамовський придбав на аукціоні Sotheby’s в Нью-Йорку колекцію творів українських «незалежних» художників-авангардистів, повернувши їх на батьківщину. Ці роботи належали колекціонеру Якову Перемену, але на початку XX століття були вивезені за межі України.
Окрім цього, колекціонери та меценати продовжують впливати та допомагати митцям, а також засновують власні галереї.
Кімната колекціонера
Виставка інтерактивна: глядачу пропонують поринути в загадковий світ колекціонування та прожити новий досвід. Для цього один із залів МСМО перетворять на справжню “кімнату колекціонера”, де шпалерна розвістка картин допоможе глядачеві відчути себе власником приватної колекції мистецтва. А, можливо, й самому покласти початок колекціонуванню.
Ідеологічна частина
Серед іншого, представлені з зібрань роботи вибудовують візуальну історію соціально-політичних змін. Приміром, зали “Маніфест нового світу”, “Вирок реальності” та “За межами дозволеного” проводять нас коридорами скрутних для митців періодів.
Твори українських авангардистів знищувались за радянських часів та під час Другої світової війни. Більшість робіт періоду 1910-х–1930-х років наразі перебувають у музейних зібраннях за кордоном та в приватних колекціях. Тож багато в чому завдяки українським колекціонерам загублені роботи авангардистів повертаються до національного культурного простору.
Організатори проєкту “Час збирати” хочуть показати, що збереження артефактів та переосмислення неоднозначних періодів — це значний крок зрілого суспільства.
Проєкт майбутньої країни
Другий поверх експозиції — це сучасне мистецтво періоду Незалежності, де відображені динамічні світоглядні зміни та актуальні теми сьогодення. Тут глядачам пропонується замислитись над взаємозв’язком змін митця та суспільства, яке його оточує. Адже колекціонери збирають переважно не просто красу, а ідеї, образи та погляди, які несуть в собі витвори мистецтва.
В залах “Україна назавжди” та “Все це триватиме далі” куратори провокують внутрішній діалог на тему значимості митців для свободи самостійного мислення та історичної об’єктивності, яку неможливо знищити.