Євгенія Рубан
Художник, який малював український схід, бачив Донеччину не як радянський індустріальний регіон, а оспівував його природну красу та людей. Усе це про неперевершеного майстра кольору та світла Анатолія Лимарєва (1929–1985).
Експозиція «Анатолій Лимарєв. Сонцесхід» відкрилась 26 березня у Національному художньому музеї України (НХМУ) у співпраці з артфундацією «Дукат». Вона презентує близько 100 творів живопису, графіки та світлини з архіву родини митця. Кураторами проєкту стали Олена Грозовська, Михайло Кулівник та Катерина Лісова, архітектуру експозиції розробив Олександр Бурлака, а дизайн — Дар’я Подольцева.
За життя Анатолій Лимарєв лише мріяв про масштабну виставку у стінах НХМУ, проте цьому бажанню судилось збутись аж через 40 років після смерті художника. За радянських часів митець не здобув належної слави, бувши відомим здебільшого у професійному середовищі. Адже худрада критикувала його творчість, відмовляла у виставках та не давала державних замовлень, що було надзвичайно важливим у ті часи. Тому експозиція стає великим кроком до повернення постаті Анатолія Лимарєва в український культурний простір.
Словосполучення «сонцесхід», що винесено в назву виставки, є знаковою для Анатолія Лимарєва та його творчості. Сонце було одним із ключових явищ у мистецтві Лимарєва, за що його називали «сонцепоклонником». Тоді як частинка «схід» відсилає нас до рідного регіону художника — Донецької області, куди він щороку повертався з Києва, і самобутність якої намагався закарбувати.
«Він змальовував Донеччину зовсім не такою, як було популярно за радянських часів. Його Донеччина не індустріалізована: ми не побачимо там пафосу героїзації радянських робітників. Натомість ми побачимо там портрети селян, друзів, родичів, живописні краєвиди, степи, осяяні сонячним промінням», — розповідає співкураторка проєкту Катерина Лісова.
Експозиція розкинулась у п’ятьох залах музею, які знаходяться на першому поверсі. Першими глядачів зустрічають зали «Ранок», «День», та «Ніч». Вони присвячені пленерній практиці художника та концептуально доповнюють один одного. Спершу глядачів зустрічають яскраві пейзажі та портрет «Дівчина шахтарка» (1957 рік). Ця робота є однією із знакових у доробку митця, адже була і дипломною роботою в академії, і першим конфліктом у кар’єрі — образ шахтарки суперечив вимогам тогочасної соцреалістичної школи. Символічно на виставці ця робота стає своєрідним містком до іншої зали, де зібрані твори людської праці. Тут можна побачити картини: «Солодушиха» (1984–1985), «Ріжуть яблука» (1983–1985), «Городник Герасим Руденко» (1980), триптих «Життя рідної землі» (1967–1969) та багато інших.
Заключну залу цього блоку куратори присвятили темі ночі. Вона представляє темні, глибокі та у якомусь сенсі містичні роботи художника: «Янгол, що впав» (1983–1985), «На річці» (1977–1985), «Натюрморт« (1971) тощо. Доповнюють експозицію живопису Лимарєва архівні світлини, які створили художник з дружиною Світланою Даценко. Вони стали частиною дизайну музейного простору та підкреслюють, зокрема, підхід Анатолія Лимарєва до роботи — художник часто використовував знімки як підготовчий матеріал до картин.
Наступною, вже незалежною, є зала «Еолова арфа», чия назва відсилає до однойменного полотна художника. Тут перед глядачем постають твори, пов’язані з приватним простором і близьким оточенням художника: портрети дружини, доньки, близьких друзів — Григорія Гавриленка, Михайла Грицюка, Михайла Вайнштейна. Також є умовна реконструкція робочого стола Лимарєва, який крім особистого приладдя містить ескізи, замальовки та скульптури. Важливу частину цього розділу займають роботи з шевченківського циклу — у них, за словами організаторів, Лимарєв використав образ поета як власне альтер его.
Завершує експозицію зала «Луна» — найцікавіший простір з дизайнерського боку, адже він включає лише один «Автопортрет» 1967 року, який розмістився в глибині. А бічну стіну простору займає мультимедійна інсталяція, створена художником Віталієм Кравцем та композитором Олексієм Шмураком. У цій залі глядачі можуть зручно розміститись на «сіні» та роздивитись збільшені на екрані графічні твори Анатолія Лимарєва, у які здається можна увійти.
Виставка «Анатолій Лимарєв. Сонцесхід» проходить у Національному музеї України (вул. Михайла Грушевського, 6) та триватиме до 21 червня.