З нагоди 280-ї річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої Музей Ханенків уперше представляє в Україні знамениту серію гравюр «Диспаратес» (Los Disparates).
Виставка складається з трьох взаємопов’язаних частин: творів Гої, 23-метрового розпису від харківської дитячої артстудії Aza Nizi Maza, у якому серію Гої переосмислено як сновидіння про дорослішання вигаданої підлітки Франциски Талан, а також текстових рефлексій сучасних авторок, створених у межах відкритого опенколу.
Експозиція розгорнеться у чотирьох залах Музею Ханенків і триватиме з 3 квітня до 26 липня 2026 року.
«Творчість Гої відкриває простір для дискусій. Хто він? Проявник патологічного насилля, що панує в світі, критик суспільства, який використовує наслідки катаклізмів як матеріал для творчості? Друг примар і чудовиськ, приборкувач мороку або той, хто прагнув об’єднати людей усіх часів в одному безперервному карнавалі? Немає однієї безпомильної відповіді», — зазначають кураторки виставки Ольга Гончаренко та Анфіса Дорошенко.
У 2024 році під час підготовки до виставки «“7” — це “Мистецтво”: бібліотека Музею Ханенків» команда музею зробила важливе відкриття — у бібліотечному зібранні було виявлено два альбоми серії «Диспаратес» Франсіско Гої — третього та четвертого видань, що надійшли до бібліотеки в період між 1936 і 1953 роками. Ця знахідка продовжує історію інших графічних серій митця з колекції музею — «Капричос» і «Жахи війни» — та відкриває нові можливості для їх осмислення. Вона стає не лише приводом знову звернутися до спадщини іспанського художника, а й нагодою переконатися у винятковій майстерності та віртуозності Гої-графіка.
Після дослідження та атрибуції у 2026 році альбоми перевели до основного фонду, а саме до фонду графіки. Оскільки йдеться про різні видання серії, обрали два підходи до збереження: альбом третього видання розшили (окремо зберігаються 18 гравюр, титул і обкладинки), тоді як четверте видання залишили у первісному вигляді. Це рішення дозволяє водночас експонувати окремі аркуші й показати альбом як приклад видання графічної серії.
Франсіско Гоя опанував найскладніші графічні техніки як ніхто до нього. Кожному з 18 творів, представлених на виставці, передувала кропітка робота з мідною дошкою — із застосуванням голок, різців, пензлів, кислоти та каніфолі. Його експерименти з технікою офорту і сміливі композиційні рішення й досі спантеличують багатьох дослідників та надихають митців.
Композиції Гої із серії «Диспаратес» надихнули художниць і художників студії Aza Nizi Maza на створення 18 сновидінь Франциски Талан, що постають на виставці у вигляді двадцятитриметрового панно — «18 нісенітниць, або Сновидіння Франциски Талан».
Це збірка нічних марень у фарбах і словах, яка веде до головних запитань: Хто я? Де я? Для чого я? Героїня, Франциска Талан, виростає на межі — у прифронтовому місті, під тиском небезпеки. Вона вчиться чути не лише сирени й страх, а й можливість гармонізувати хаос непевності та знаходити простір для думок і мрій. Історія Франциски не є коментарем, доповненням або парафразом до серії Гої. Вона розгортається як низка зустрічей зі спогадами, страхами, надіями та прагненнями, спільними для багатьох українських дітей і підлітків.
Над кожним епізодом-сном працювала команда художниць і художників: одні утримували образи, інші переводили їх у малюнок, працювали зі світлом, кольором і тінню. Студія діяла як оркестр, що творить єдину мелодію і де кожен голос є важливим, а спільна робота формує цілісне висловлювання — результат тривалого процесу, взаємодії та інтуїції. «Франциска народжується як узагальнений образ, створений студійним суголоссям. Вона сплетена з наших розмов, досвіду й страхів — так само, як спільною дією зіткана композиція полотна: зі шматочків образів, спогадів і вмінь багатьох рук. У кожному з нас є частка Франциски. Цей проєкт — мапа виходу з території обмежених можливостей, накреслена нашими тінями та світлом», — ділиться команда Aza Nizi Maza.
Сновидіння про танок пустопорожніх над кістками
Сновидіння про спосіб польоту та вибіркове бачення кольорів
Студія Aza Nizi Maza
Восени 2025 року команда Музею вперше звернулася до авторів і авторок, які працюють з текстами. До участі в опенколі було запрошено усіх охочих, хто був готовий створити особисту, есеїстичну, поетичну, дослідницьку чи іншу текстову рефлексію, присвячену графічним творам видатного іспанського митця. Учасниці відкритого опенколу відшукали для «Диспаратес» ті слова, яким довірили власні сумніви, мріяння та відкриття. Так тексти стали частиною експозиції.
«Спочинку немає. Що б не робив, куди б не подався, в голові сичать, лементують, буркочуть та затягують голосіння. І жодне товариство не здатне звільнити уяву від тих нашіптувань, найтепліший сонячний день не витравить із нутра заселені в ньому марення», — фрагмент роботи «Вигадки» авторки Нати Скубіної.
Виставка триватиме до 26 липня. Після огляду усіх трьох частин експозиції команда проєкту запрошує відвідувачів відповісти на запитання: «Диспаратес» — це вигадки, нісенітниці, сновидіння?
Кураторки: Ольга Гончаренко, Анфіса Дорошенко
Координаторка: Анастасія Мацело
Студія Aza Nizi Maza — відкритий творчий колектив для дітей від п’яти років і підлітків, із амбіцією працювати на полі сучасного мистецтва України та спростовувати поділ на «дитяче» і «доросле». Вона зосереджена на великих тривалих колективних проєктах і є інклюзивним простором: нейротипові та нейровідмінні діти й підлітки навчаються разом; у проєктах поєднуються можливості всіх учасників. Це соціальний проєкт, що переважно існує завдяки коштам від реалізації власних робіт. Студію заснував 2012 року Микола Коломієць. Її колектив має великий досвід виставкових проєктів в Україні та за кордоном.
Авторки опенколу: Тетяна Богуславська, Ольга Заєць, Богдана Корогод, Марія Прокопенко, Ната Скубіна, Тамара Трунова, Валіза Ховрах.
Графік роботи Музею: середа, п’ятниця, субота, неділя — з 10:30 до 17:30; четвер — з 12:00 до 19:30.