Авторка — Лариса Лавренюк
До 29 червня в Українському домі триватиме виставка, що розповідає про творчість 5-ти київських митців-шістдесятників — Федора Тетянича, Валерія Ламаха, Флоріана Юр’єва та подружжя Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ).
Цих митців поєднує не лише час і місце, де вони працювали, а й інші, глибинні речі:
- філософський підхід до творчості,
- мистецькі експерименти,
- робота з різними видами мистецтва, різними медіумами.
Виставка складається з кількох великих частин, кожна з яких відображає певну «грань» у творчості митців.
Пам’ять міста
На другому поверсі Українського дому, у залі праворуч, експозиція з назвою «Пам’ять міста». Вона розповідає про монументальну творчість митців:
- про їхні роботи, які досі можна побачити у Києві,
- про знищені роботи,
- і про масштабні задуми, проєкти митців, які не вдалося реалізувати.
Деякі проєкти — як театр-завод, використання у творчості виробничих і побутових відходів, біотехносфера з кількох модулів та коридорів-«людопроводів» Федора Тетянича — досі дуже цікаві, хоч і незвичні.
Також на другому поверсі є велика карта Києва, на ній відмічені архітектурні об’єкти, з якими працювали митці. Серед цих об’єктів — багато відомих будівель, біля яких ми часто буваємо, але, мабуть, не часто замислюємося про те, як архітектори і художники працювали з ними: проєктували, прикрашали, які сенси вкладали у свої роботи. Це — «Літаюча тарілка» (поруч зі станцією метро Либідська), центральний автовокзал, Київський палац дітей та юнацтва, вестибюль станції метро Хрещатик та багато інших.
Перевтілення
На другому поверсі, у залі ліворуч, експозиція «Перевтілення». У радянські часи карнавальні, маскарадні образи давали певну можливість митцям казати правду.
Амплуа «художника-дивака», зокрема, використовував Федір Тетянич. Його ж вважають першим перформером в Україні. На виставці можна побачити фото і відео з мистецьких перформансів Тетянича та його колажі з різних матеріалів.
У цьому ж залі можна побачити скульптури з двома обличчями Ади Рибачук і Володимира Мельніченка (АРВМ).
А ще — плакати Валерія Ламаха, які стали своєрідними «іконами» у радянські часи.
«Біотехносфера» і «Музика кольору»
На третьому поверсі привертають увагу дві інсталяції, створені спеціально для виставки, але за задумами, за проєктами Федора Тетянича та Флоріана Юр’єва. Це — «Біотехносфера» і «Музика кольору».
За задумом Федора Тетянича біотехносфера — це конструкція, обладнана усім необхідним для виживання людини, у разі фатальної катастрофи на Землі. Водночас — це метафоричне місце, де можна усамітнитися і бути собою: справжнім, щирим, вільним від того, що нав’язує зовнішній світ. У радянські часи такими місцями для митців ставали приватні простори — кухня, майстерня, гараж. Саме такий «космічний гараж» відтворений в інсталяції на виставці. За купою речей, мотлоху ми бачимо світло, вихід у відкритий вільний світ.
Флоріан Юр’єв належав до митців, які бачать звуки у кольорі, а музичні гармонії — у поєднанні кольорів. «Музику світла» він вважав окремим видом мистецтва і мріяв у приміщенні «Літаючої тарілки» на Либідській (яку він спроєктував) зробити «світлотеатр», у якому були б об’єднані музика, світло і колір.
Інсталяція «Музика кольору» відтворює цю ідею Флоріана Юр’єва: відвідувачі заходять у невеликий простір, оточений панелями-перегородками. У цьому просторі з певною періодичністю змінюється колір: спочатку його небагато, а потім він поступово змінює попередній, заливає усе довкола. Стоячи тут, справді відчуваєш колір усім тілом, відчуваєш його настрій, красу поєднання кольорів.
Генеза
У кінці 1950-х — на початку 1960-х років у Радянському Союзі був короткий час політичної «відлиги». Період, коли митцям здалося, що вони можуть експериментувати з формою, фактурою, кольорами, сюжетами.
У частині експозиції з назвою «Генеза» зібрані саме такі роботи:
- абстрактний живопис Валерія Ламаха,
- кольоромузичні картини Флоріана Юр’єва,
- роботи, що «пародують» авангард Федора Тетянича,
- твори Ади Рибачук та Володимира Мельніченка, в яких їхні сучасники вбачали формалізм та наслідування бойчукістів.
Політ
1960-ті роки — ще й період «підкорення космосу». В Радянському Союзі дуже пишалися першим польотом у космос Юрія Гагаріна та технічними досягненнями. «Космічні сюжети» стали дуже популярними у мистецтві — в живописі, у плакатах, фільмах, літературі.
Водночас «космічні сюжети» митці використовують як метафори. Втілюють через них власні роздуми про духовність і релігійність, про загрози для людства, про місце людини у всесвіті.
Шрами
Роботи митців-шістдесятників близькі і зрозумілі нам ще й тому, що усі вони — «діти війни»:
- Валерія Ламаха підлітком вивезли на примусові роботи до Німеччини,
- Федір Тетянич був поранений під час бомбардувань і усе життя кульгав на ліву ногу,
- Володимир Мельніченко жив у дитбудинку через німецьку окупацію Києва,
- Флоріан Юр’єв провів дитинство в сибірських таборах як син «ворога народу».
Тож у експозиції «Шрами» зібрали роботи митців з роздумами про війну: про трагедії, які переживають люди, і про те, як від них врятуватися. Зокрема, це — серія дереворитів Ади Рибачук «Хіросіма. Ядерна трагедія», серія міні-скульптур Федора Тетянича «Армія» та його ж роботи, пов’язані з проєктом біотехносфери тощо.
Паралельно з виставкою «ПроЗорі» у трьох різних київських інституціях відбуваються ще три виставки, які глибше розкривають творчість цих художників. Це —
- виставка «Коли руйнується світ» (у заповіднику Бабин Яр),
- виставка «Приснився мені сон. Федір Тетянич» (у галереї «Дукат») та
- «Щоденник Ади Рибачук» (у музеї АРВМ на Мальпідвальній, 10).
Також у межах виставки проходять екскурсії від кураторів, лекції, майстер-класи.
Куратори — Олена Грозовська, Тетяна Волошина, Михайло Кулівник, Катерина Лісова, Анастасія Яцковська.