Журнал Антиквар

«Українська книга»: весняний сезон

№ 3-4 март-апрель 2017

Ігор Глоба

Про топ-лоти й особливості третіх спеціалізованих торгів аукціонного дому «Дукат» ми розмовляємо з їх співорганізатором, істориком і букіністом Ігорем Глобою.

— Ігорю, зараз іде підготовка одразу до двох книжкових аукціонів. Коли та де вони відбудуться, чому будуть присвячені?

— Весняний сезон справді вийде насиченим: перші торги пройдуть 18 березня, другі — у травні в рамках «Книжкового Арсеналу». Та оскільки тема у них одна — українська книга, я не став би їх розділяти: це єдиний проект, де один аукціон переходитиме в другий.

— Ви вже маєте певний досвід в організації подібних торгів. Наскільки вони виправдали ваші сподівання?

— Ми взялися за абсолютно нову справу, адже до 2016 року спеціалізованих книжкових аукціонів в Україні не було. Якісь поодинокі спроби здійснювалися наприкінці 1980‑х, але невдовзі все затихло: відбулася зміна поколінь, і цим просто нікому було займатися. Та найголовніше, що ні в радянські часи, ні в незалежній Україні ніхто цілеспрямовано та професійно не працював саме з українською книгою. У цьому ми виявилися першопрохідцями. З приводу сподівань скажу так: звісно, завжди хочеться більшого, але в цілому те, що ми плануємо, зрештою виходить.
Зараз ми намагаємося знайти оптимальний для українського ринку формат торгів. Перший аукціон було орієнтовано на широке коло покупців. Він проводився у «Мистецькому Арсеналі», мав гарну медійну підтримку, що вкрай важливо для «розкрутки» нової справи. На торги прийшло багато людей, котрі доти не вважали себе ні колекціонерами, ні бібліофілами. Однак вони зацікавилися запропонованими виданнями, зробили свої покупки й, можливо, поклали початок новим книжковим колекціям в Україні.

Т. Шевченко. Твори. Київ — Ляпциґ — Коломия, 1918–1919

 

Т. Шевченко. Твори. Київ — Ляпциґ — Коломия, 1918–1919

— Букіністика належить до одного з традиційних напрямків колекціонування. Але, можливо, існують якісь особливості, зумовлені сьогоднішньою ситуацією в країні?

— Певна річ, адже книжковий ринок є відображенням і частиною тих процесів, що відбуваються в Україні. Якщо донедавна ми в усьому орієнтувалися на Росію, то тепер нарешті інтелектуально й культурно від неї відділилися. Відповідно, більш незалежним стає ринок книги, формується новий погляд на колекціонування.

— У чому він полягає?

— У поступовій відмові від стандартів збирання, які утвердилися ще за радянських часів. Були видання, обов’язкові для тогочасної бібліотеки й цікаві з огляду на закритість радянського книжкового ринку, його відокремленість від світового. Зараз вони неактуальні: змінилися смаки, погляди на життя, змінився сам підхід до колекціонування книг. До того ж з’являються речі, що їх раніше практично ніхто не збирав, хоч вони належать до книжкової теми.

П. Куліш. Граматка. СПб., 1857

П. Куліш. Граматка. СПб., 1857

— Наприклад?

— Наприклад, документи, що відіграли важливу роль в історії нашої країни, — зокрема, універсали часів УНР. Один з них можна було бачити на наших торішніх торгах. Це не оригінал, підписаний гетьманом Скоропадським, а один з тиражних примірників, які друкувалися для державних закладів і поширення на місцях. Такі законодавчі акти були в кожній установі, були вони й у звичайних людей, однак до наших днів їх дійшло зовсім небагато — більшовики вилучали й знищували подібні документи, та й самі люди боялися їх зберігати.
Зараз ми починаємо активно розробляти цю тему. На найближчі торги виставимо кілька документів періоду УНР, котрі, я певен, не залишаться поза увагою колекціонерів і всіх, хто цікавиться історією України. Минулі аукціони показали, що інтерес до таких речей дуже великий: незважаючи на досить високу ціну, всі документи було продано, і це цілком закономірно, бо ж їх зосталося значно менше, ніж декотрих рідкісних книг.
Ще один розділ торгів — історична фотографія. На жовтневому аукціоні ми представили фото гетьмана Скоропадського та знімок, на якому зафіксовано тогочасних воєначальників. Зрозуміло, що знай­ти такі раритети надзвичайно складно, адже зберігати їх мало хто наважувався.

В. Стус. Зимові дерева: перша збірка поезій. Брюссель, 1970

— Ви трактуєте букіністичний напрямок досить широко. Що ще входить до сфери ваших інтересів?

— Усе пов’язане з папером: книги, фотографії, документи, гравюри, географічні карти, що є водночас історичним документом і витвором мистецтва. А затим що книги й документи можуть бути не тільки друкованими, але й рукописними, у поле нашого зору потрапляють також автографи, листи відомих людей, рукописи, оригінали книжкових ілюстрацій.

— И все це має бути зв’язане з Україною?

— Так. Однак нас цікавлять не тільки україномовні видання, але також україніка в широкому значенні, тобто все, що має відношення до історії, культури та мистецтва нашої країни. Тому на аукціоні можна бачити книги чеською та польською мовами, українську поезію в російських перекладах, шевченкового «Кобзаря» англійською. Усі вони вписуються в поняття «українська книга».

В. Стус. Зимові дерева: перша збірка поезій. Брюссель, 1970

— Чи дотримуєтеся ви якихось хронологічних рамок при доборі лотів?

— На сьогодні верхня часова межа піднялася до 1990‑х років. У нас, приміром, фігурували емігрантські видання 80‑х з ілюстраціями Якова Гніздовського. Здавалося б, недавній період, але це вже колекційні речі. А, скажімо, на виставці до Дня незалежності демонструвалися документи 1991 року, котрі, як з’ясувалося, знайти не менш складно, ніж речі 1917–1918 років. Люди чудово їх пам’ятають, але мало хто думав, що через чверть століття вони набудуть колекційної цінності. Тому, на мою думку, не варто обмежувати себе якимись хронологічними межами, бо ж усе, що відбувається сьогодні, уже завтра стає історією.

— Які раритети потраплять на весняні торги?

— Прижиттєве видання «Хати» Шевченка, робота Якова Гніздовського, літографія Костянтина Богаєвського, перше видання «Опису України» Гійо­ма де Боплана, «Записки о Южной Руси» Куліша, «Сборник украинских песен» Максимовича, рідкісні карти, фотографії, документи. І то далеко не повний перелік унікальних видань та артефактів, що їх буде запропоновано на двох найближчих аукціонах.

В. Стус. Зимові дерева: перша збірка поезій. Брюссель, 1970

В. Стус. Зимові дерева: перша збірка поезій. Брюссель, 1970

— Ви групуєте лоти за темами, вводите відповідну рубрикацію?

— Ми вирішили вести торги не за тематичним, а за хронологічним принципом, причому починати з найновіших видань. Таким чином ми привертаємо увагу до книг 60–80‑х років, що є не менш цінними за видання XIX століття й заслуговують на те, щоб їх представили в числі перших. Адже інколи учасники просто не досиджують до кінця торгів, гадаючи, що все найцікавіше продається на початку.

— Ви кажете про книги 60–80‑х? Серед них є також радянські видання?

— Ні, тільки західні. Наприклад, збірка «Зимові дерева» Василя Стуса, свого часу запропонована видавництву «Радянський письменник», де так і не вий­шла. Однак рукопис вдалося переправити на Захід, і 1970 року цю книгу було видано у Брюсселі. Сам Стус навіть не тримав її у руках… Це видання не є надто дорогим за ціною, та воно, безумовно, знакове.
З емігрантських видань, що будуть представлені на весняних торгах, хотілося б згадати книгу Соломона Гольдельмана про єврейську автономію в Україні. Її автор був визначним діячем УНР, на його пропозицію Директорія прийняла у листопаді 1918 року постанову про національно-персональну автономію для національних меншин України.

І. Котляревський. Енеїда. СПб., 1809

— Розкажіть про топ-лоти березневого аукціону.

— Передусім назву прижиттєве видання «Енеїди» Івана Котляревського — книгу, з якої почалася сучасна українська література. Причому ми пропонуємо видання, підготовлене до друку самим автором. Доти поему двічі випускали без його відома (у 1798 й 1808 роках), і тільки в 1809‑му Котляревський опублікував остаточний, виправлений варіант тих чотирьох частин, що їх було написано на той момент. Попередні публікації автор прирівнював до крадіжки інтелектуальної власності, про що й написав у пропонованому нами виданні.
Наступний лот, на котрий я б звернув увагу, — перша українська граматика Пантелеймона Куліша, якою було закладено підвалини нинішньої української абетки та правопису. І знов‑таки, ми запропонуємо найбільш раннє видання «кулішівки».
Будуть і перші спогади про Шевченка, видані 1861 року. Їх написав Олександр Афанасьєв-Чужбинський, який знав Тараса Григоровича ще у молоді роки. Він розповідає про Кобзаря не як про великого поета, а як про звичайну людину, про його влюб­ливість, ставлення до жінок тощо.
Як завжди, до числа топ-лотів увійдуть історичні книги й документи: видання 1920–1930‑х років, «Закон про ліси Української Народної Республіки», прийнятий у 1919 році. В «Арсеналі» плануємо виставити Універсал Центральної Ради.

І. Котляревський. Енеїда. СПб., 1809

І. Котляревський. Енеїда. СПб., 1809

— А що ви запропонуєте цінителям графіки?

— У травні — твори Якова Гніздовського, а у березні — чудові зразки українського плаката. Ідея представити цей вид агітаційно-масового мистецтва визрівала давно, а прискорила її втілення в життя плакатна виставка в «Мистецькому Арсеналі», де я побачив просто фантастичні речі. Певен, що колекціонерів зацікавить винятково рідкісний плакат 1921 року «Орися ж ти, моя ниво…» із зображенням Шевченка, де поет сприймається як «сіяч волі», символ боротьби за свободу й незалежність. Чи варто казати, що автора плаката — Олексія Маренкова — було репресовано…
Ми прагнемо наповнити торги рідкісними прижиттєвими виданнями, книгами з авторськими автографами або такими, що походять з відомих колекцій. Провенанс справді має для нас першочергове значення. Ми завжди серйозно ставилися до таких питань, а після того як було виявлено крадіжки у львівському Музеї мистецтва давньої української книги, стали ще уважніші. Ми ніколи не виставимо на торги лот із сумнівним провенансом, тому наші покупці можуть почувати себе абсолютно спокійно. До того ж, колекція, від початку сформована правильно, за найвищим стандартом, завжди буде у більш виграшному становищі, ніж зібрана за допомогою неперевірених постачальників.

Закон про ліси в Украінській Народній Республіці. 1919

Закон про ліси в Украінській Народній Республіці. 1919

— Ви розглядали можливість проведення торгів, присвячених якійсь події чи темі?

— Так. Це може бути аукціон, пов’язаний з географічним об’єктом, історичною датою, явищем у мистецтві — наприклад, українським авангардом. Не кожен може дозволити собі збирати картини цих майстрів, але цілком здатний колекціонувати оформлені ними книги чи присвячені їм рідкісні видання. Подібні раритети я бачив навіть в експозиції Метрополітен-музею!

Україна або Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії. Нюрнберг, 1712–1729 рр.

Україна або Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії. Нюрнберг, 1712–1729 рр.

— Ми маємо ідею розпочати перевидання кращих українських дитячих книжок. Як би ви оцінили такий проект?

— Безумовно, позитивно. Українська дитяча книга — це окрема тема. Найцікавіший період — 20–30‑ті роки, однак, на жаль, видань того періоду збереглося дуже мало. Знайти примірник в ідеальному стані практично неможливо, а якщо він і з’являється, то коштує неймовірно дорого. І все‑таки є люди, які збирають тільки дитячі книжки, і їхні колекції чудові! Та цих рідкостей переважно ніхто не бачить, тож ідею перевидання я всіляко вітаю.

Розмову вела
Ганна Шерман

Я. Гніздовський. Соняшник. 1972. Ксилографія

 

Я. Гніздовський. Соняшник. 1972. Ксилографія