Журнал Антиквар

Київ побачить твори забутого шістдесятника Веніаміна Кушніра

Незабаром галерея «Дукат» відкриє виставку Веніаміна Кушніра «Тиша і грім». Веніамін Кушнір — яскравий представник генерації української національної інтелігенції, потужний живописець та активний учасник руху шістдесятників. Він був одним із засновників та керівників відомого Клубу творчої молоді «Сучасник», де очолював секцію художників. Товаришував з Опанасом Заливахою, Аллою Горською, Галиною Севрук. Активно й натхненно працював у 1960-х роках, проте хвиля репресій наступного десятиліття змусила митця відчути пильний контроль з боку радянської влади й усамітнитись на довгі роки.

 Кушнір. Аркан, 1960-ті

Кушнір. Аркан, 1960-ті

Попри те, що феномен українських шістдесятників останніми роками викликає надзвичайний інтерес не тільки з боку дослідників вітчизняного митсецтва і культури, а й зі сторони широкого загалу, творчість багатьох художників того покоління залишається маловідомою.

Виставка Веніаміна Кушніра в галереї «Дукат» нагадує, а, можливо, й заново відкриває забуте ім’я українського митця і громадянина, що пройшов свій творчий шлях під гаслом: «Я український художник, і моя творчість повинна бути національною».

 Кушнір. Мітинг, 1990

Кушнір. Мітинг, 1990

На виставці «Тиша і грім» представлено частину робіт Веніаміна Кушніра, що увійшли в альбом творів художника, який буде презентовано в рамках проведення виставки у січні 2017 року.

Виставка триватиме з 17 грудня 2016 року до 22 січня 2017 року.
Відкриття виставки відбудеться 16 грудня о 19:00. 

Кушнір. Пють пиво, 1976

Кушнір. Пють пиво, 1976

Кушнір. Баба з козою, 1976

Кушнір. Баба з козою, 1976

Кушнір. Розстріл. 1970-ті

Кушнір. Розстріл. 1970-ті

* * *

Веніамін Кушнір (1927–1992)

Народився у с. Рудка Хмельницької обл. Професійну освіту здобув у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (1948-1953) в майстернях Р. Сельського, І. Гуторова, Й. Бокшая. Після закінчення інституту два роки викладав у художньому училищі Дніпропетровська. З 1954 року – член Спілки художників. З 1956 року жив у Києві. Тут він створив свої великі полотна «Лісоруби», «Плотогони», «Червоні маки», що одразу привернули увагу майстерністю. Філософське осмислення складності внутрішнього світу людини художник втілив у численних портретах, що відтворюють український національний характер. Його пейзажі, натюрморти привертають увагу вишуканістю, технічною досконалістю, романтичним світобаченням краси рідної землі.